Твір-мініатюра як я провела свою весняні канікули? іть мені я в боргу буду будь-ласка я вас напишіть як ви би провели весняні канікули!

зазвичай під час літніх канікул ми з батьками вирушаємо до моря або в ліс - в похід. але цього року я майже місяць провела у бабусі в гостях - в красивому селі вишневе.бабусине село - маленьке, акуратне. будинки мешканців села чистенькі, свежепобеленние. дахи і наличники вікон, ставні, ворота у багатьох прикрашені витіюватою різьбою. справа в тому, що село славиться своїми майстрами різьби по дереву - сім'єю карташовим. їхній будинок схожий на казкову хатинку. здається, що на вікна, двері, навіть на паркан накинуто тонке мереживне покривало - так ошатно вони .у бабусі в гостях я прокидалася дуже рано. по-іншому в селі не вийде - день тут починається з першими криками півнів.господарство у бабусі велике, і я зі своїм двоюрідним братом, теж приїхав погостювати в село, , чим могла: носила з криниці воду, готувала сніданок, варила їжу для поросят, рвала траву для кроликів. бабуся навчила мене доїти корову і доглядати за курми та качками.вранці і ввечері ми з братом поливали город, тому що літо видалося посушливе. бабуся була дуже рада нашої і часто готувала до обіду або вечері небудь смачненьке: печеня з картоплі з м'ясом в copyright 2005 allsoch.ru горщиках, вареники з , пироги з рибою.у вільний час, якого у нас залишалося достатньо, ми з братом ходили в ліс. місцеві хлопці навчили нас відрізняти їстівні гриби від отруйних і навіть показували грибні місця. а скільки чорниці було в лісі - видимо-невидимо! вечорами, відпочивши від жаркого дня, ми зустрічали возвращающееся з випасу стадо і забирали нашу корову, після чого грали з сусідськими хлопцями у волейбол або просто сиділи на лавочці і обмінювалися новинами.два рази ми з братом ходили в сусіднє село на риболовлю. там є невеликий ставок, де водяться карасі і червоноперки. але братові з рибною ловлею щастило більше, ніж мені: він наловив ціле відерко риби. вдома ми нагодували дрібною рибою бабусиних котів, а велику я посмажила, і у нас вийшов чудовий вечеря.мені дуже в селі. я багато чому навчилася, добре відпочила, у мене з'явилися нові друзі. на наступне літо мені б теж хотілося поїхати до бабусі і провести там цілі канікули. 

    що це за гамір надворі? невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.

    у   дворі    нашого будинку росте горобина. давно вона росте, гордлива ті іноді журлива   красуня, з солодким червоним намистом. кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. я  навіть не пам"ятаю коли її там  ще не було. стара вона та розлога. ніби царівна усьго саду. останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі - птахи. щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої

    ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким  деревом.

- люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла   свої ягідки, наше улюблене ласування.

-так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки.

-ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам - ніжним голосочком відповіла садова царівна. -якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. так я й стояла б в зажурі весь час.

-та ми ж друзі! і завжди будемо   один -одному! ти для нас, як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі - весело зачиркали пташеки. - тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася. завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.