3 -тапсырма. Сурет бойынша әңгіме құра.

«повість минулих літ» — це перший літопис, який дійшов до нас, його ще називають «початковим літописом». до речі, саме він проливає світло на історію нашого народу від найдавніших часів і до днів життя нестора літописця — автора цього твору.

літопис розповідає про початок української держави, про перших наших князів. цікавою є легенда про заснування києва: апостол андрій первозваний під час подорожі по дніпру пророкував, що на прибереж­них пагорбах постане місто: «бачите ви гори сі? так от, на сих горах воз-сіяє благодать божа, і буде город великий, і церков багато воздвигне бог». докладно автор розповідає про походи київських князів, про оле­га та його похід на столицю візантії царгород (сучасний стамбул), на воротах якого він повісив свій щит на знак перемоги. одним із найвідо-міших фрагментів «повісті минулих літ», який пізніше ліг в основу сю­жетів багатьох літературних творів, є розповідь про войовничого свя­тослава, який не знав страху й ніколи не відступав перед ворогом. його вислів «іду на ви! » став афоризмом, ці слова князь відкрито промовляв, коли мав намір боротися з ворогом. відомим також став вислів свято­слава, який він виголосив перед нерівним боєм зі стотисячним грець­ким військом: «не осоромимо землі руської, ляжемо тут кістьми: мерт­ві бо сорому не мають, а якщо побіжимо, то сором матимемо; станемо ж кріпко, я перед вами піду; якщо моя голова ляже, то дбайте самі про се­бе». з-поміж найвідоміших сюжетів літопису такі: про загибель ігоря, про помсту княгині ольги древлянам, про вбивство бориса й гліба їх­нім братом святополком.

захоплення   минулим київської русі й глибокий сум з приводу княжих міжусобиць і лиха, заподіяного ординцями, — провідні мотиви літопису.

оригінал «повісті минулих літ» не зберігся, текст літопису дійшов до нас у двох списках  — лаврентіївському  та іпатіївському.

«повість минулих літ» — це не лише своєрідний підручник історії, а й скарбниця поетичних й епічних сказань, байок, оповідань. оповідь у  літописі ведеться то спокійним, то драматичним тоном, який іноді пере­ривається надзвичайно емоційними сплесками. у мові літопису чимало порівнянь (стріли летять, як дощ; князь святослав ходив легко, як барс), стійких сполук слів (втирати сльози, зломити спис), народних приказок (смерть спільна всім, мертві сорому не мають). мова твору жива, образна, поетична, хоча й неоднорідна: у текстах наявні й старо­слов’янізми, й нороднорозмовні елементи

за зразками «повісті минулих літ» складалися київський (про по­дії xii століття) та галицько-волинський літописи (про події xiii сто­ліття). у сукупності три літописи називають «літописом руським» — великою книгою про події часів київської русі у світовому контексті до xiii століття.