Как поллианна из дома попала на улицу

насколько я помню, Поллианна жила на чердаке, и прямо возле её окна была ветка ведущяя к большому дереву. По этому дереву Поллианна и спустилась

Михайло Лермонтов народився 3 (15) жовтня 1814 року в сім’ї офіцера, виховувався бабусею, так як рано втратив матір. Майже все своє дитинство Лермонтов провів у неї в садибі в Тархани. Саме бабуся надала найкращу початкову освіту Лермонтову. 1 вересня 1828 року Лермонтова зарахували до Московського університетського благородного пансіону, одного з найкращих навчальних закладів Росії. Він отримує гуманітарну освіту, яку доповнює самостійним читанням, пише перші вірші.

Восени 1830 р. М. Лермонтов вступає до Московського університету на етично-політичне відділення. Незадоволення навчанням призвело до того, що Лермонтов залишив університет у 1832 р. Після навчання в університеті він два роки провів у школі гвардійських підпрапорщиків Петербурга. У 1834 році почав служити у гусарському полку в Царському селі. Популярність до поета приходить разом з виходом вірша «Смерть поета» (1837), присвяченого смерті Олександра Пушкіна. За цей твір Лермонтов був заарештований і відправлений на заслання. Завдяки старанням бабусі і наближеного до імператора Василя Жуковського покарання вдалося трохи пом’якшити. По дорозі на Кавказ Лермонтов на місяць зупиняється в Москві. Тоді ж було написано твір Лермонтова «Бородіно» (1837) до річниці битви. Під час кавказького заслання творчість Лермонтова тільки розквітає, він починає займатися живописом. Завдяки клопотанням бабусі повертається до Петербурга, відновлюється на службі. До початку 1839 р. Лермонтов зближується з редакцією «Вітчизняних записок» За дуель з сином французького посла Е. Барантом поет знову відправлений на заслання на Кавказ (1840), де бере участь у військових діях. У П’ятигорську, повертаючись з другого заслання, Лермонтова зустрів старого товариша Мартинова. Той, образившись на злий жарт поета, викликає Лермонтова на дуель. 15 (27) липня 1841 на цій дуелі у 26 років Лермонтов загинув. Лірика Лермонтова має властивість відчуженості, тяжіння до вічності. Найвідоміші твори Лермонтова: «Парус» (1831), «Маскарад» (1835), « Боярин Орша» ( 1835-1836 ) , «Мцирі» (1839), «Бородіно» (1837), «В’язень» (1837), «Демон» (1839), «Герой нашого часу» ( 1838-1840 ) вважаються шедеврами літератури.