Укладіть порівняльну таблицю «Становище сільського господарства радянської України за доби непу та першої п’ятирічки». ||неп... |Перша п'ятерічка..|
|спільне ||
|відмінне|||
(таблица)

1. «Ліквідація куркульства як класу», формування єдиної соціальної верстви - колгоспного селянства. » 2. Використання ринкових методів та механізмів, свобода торгівлі хлібом та іншими сільгосппродуктами. » 3. Виокремлення сільгоспкооперації. » 4. Відчуження виробника не лише від засобів виробництва, а й від виробленої продукції. » 5. Добровільна колективізація - створення на добровільних засадах великих колективних підприємств. » 6. Дозвіл оренди і найманої праці. » 7. Малі (індивідуальні) селянські господарства - основа сільськогосподарського виробництва. » 8. Експорт хліба з метою одержати валюту, щоб оплатити замовлене за кордоном устаткування для новобудов важкої індустрії. » 9. Запровадження продовольчого податку на селянську продукцію. » 10. Мобілізація коштів на капітальне будівництво об’єктів важкої промисловості за рахунок села. » 11. Нееквівалентний обмін між містом та селом, заниження цін на сільськогосподарську продукцію - «ножиці цін». » 12. Періодичні хлібозаготівельні кризи внаслідок цілеспрямованого порушення ринкових засад товарообміну між містом і селом. » 13. Створення системи споживчої кооперації, яка здійснювала заготівлю та збут продукції. » 14. Створення умов для розвитку великих, технічно оснащених господарств і витискання малих селянських господарств. » 15. Суцільна колективізація: усуспільнення майже 70 селянських господарств, понад 80 % посівних площ, утвердження колгоспно-радгоспної системи. » 16. Терор голодом, унаслідок якого стався Голодомор. » 17. Утвердження командно-адміністративної системи управління та директивного планування сільського господарства.

Церковь в XIX веке. Митрополия в Галичине

На землях, попавших после раздела Речи Посполитой в состав Австро-Венгерской империи, часть униатской Киевской митрополии продолжила свое существование в качественно иных условиях, чем та, которая попала под власть Российской империи. Практически сразу после присоединения галицких земель к Габсбургской монархии императрица Мария-Терезия в 1774 году издала декрет, которым утвердила новое название для униатской Церкви – Греко-Католическая Церковь, главным образом, чтобы отличить ее от Римо-Католической Церкви. Австрийская власть понимала, что, уважая украинцев-русинов, сможет сбалансировать польский сепаратизм в регионе. Для этого необходимо было обеспечить равные права как для восточных, так и для западных католиков (поскольку, несмотря на то, что униаты, как и латиняне, тоже были католиками, польские римо-католики трактовали восточных собратьев как низшую касту).

В том же году Мария-Терезия основала в Вене семинарию при храме св. Варвары для греко-католиков (Барбареум). А император Иосиф II главным проводником своих реформ на территории проживания русинов определил греко-католическое духовенство. Для этого был повышен социальный и экономический статус и образовательный уровень духовенства. В то же время император практически взял под контроль право назначать епископов, но в 1855 году между империей и Римом был заключен конкордат, обеспечивавший независимость церковных дел от императорской власти, в частности, отношения епископата с Римским Престолом.

После смерти последнего митрополита Феодосия Ростоцкого, который во время преследований униатской Церкви под властью Российской империи был отправлен в Петербург, Киевская митрополия в единстве с Римом фактически осталась без утвержденного в Риме митрополита. Поэтому уже в 1806 году австрийский цесарь послал в Рим обращение генерального викария Львовской епархии с восстановить Галицкую митрополию с правами Киевской. Папская булла увидела свет в 1807 году, а в 1808-м митрополитом, в юрисдикцию которого входила и Холмщина, стал Антон Ангелович. Преемником Ангеловича стал в 1815 году Михаил Левицкий, приложивший много усилий для повышения образовательного уровня населения Галичины. В частности, было открыто более тысячи приходских школ. В 1856 году Папа Пий IX даровал Левицкому титул кардинала.