Контрольний твір - роздум за творчістю О. Стороженка, Б. Лепкого, Л. Костенко Теми на вибір :
1. " Яким я уявляю людське щастя".
2. " Істинні та фальшиві цінності в житті людини".
3. " Духовні цінності в житті людини".

Яким я уявляю людське щастя? (за оповіданням Олекси Стороженка „Скарб”)

Що таке щастя? Мабуть, ніхто не зможе пояснити унікальне явище. Адже інколи людина навіть не знає, що їй потрібно для цього. Щира любов, віддані друзі, родина за великим столом чи ще щось? Оте „щось” ми постійно намагаємось осягнути, відшукати серед полиць життя, збагнути всі своїм єством. Лише тоді здається прийде щастя. Та потрібно просто збагнути одну істину: „ Якщо хочеш бути щасливим – ти просто можеш ним бути”.На мою думку, щастя – це заповітна мрія, яка є у кожної людини. Коли вона хоче поїхати у подорож, побувати у незвичайній країні, і її мрія здійсниться, вона стане щасливою. Але на цьому щастя не скінчиться. Воно безкінечне. Адже за однією мрією прийде інша. Бо саме мрія є складовою сенсу нашого життя.Незвичним і досить дивним є уявлення про щастя в оповіданні Олекси Стороженка „Скарб”. Люди вважають щасливим того, хто все життя пролежав на печі, встаючи лише, щоб піднести до рота ложку запашного обіду, який готувала працьовита мати, а згодом любляча дружина. Саме заздрість у людей до життя головного героя Павлуся створила хибну думку про щасливу людину. Якби монети не сипалися до хати через вікно, якби не знайшлися люди, котрі піклувалися про нього не з корисливою метою, Павлусь навряд чи вважав себе щасливою людиною. Власне кажуче, він нею і не був. Адже випадкове щастя не можна назвати справжнім.Та інколи люди не розуміють, що щастя полягає не в статках, нажитих нечесним шляхом, а в гарних моментах життя. Інколи досить вкласти щиру любов у букет ромашок, а не подарувати одну троянду, хоч якою красивою вона не була б. Тому кожна людина є творцем свого щастя. Адже лише вона сама здатна відтворити власну мрію і стати щасливою!

Ісправді, ім’я людини чи її прізвище мало чого важить для оточуючих, адже головне для них — це суть людини. саме тому у своїй комедії «мина мазайло» м. куліш найбільшу увагу приділяє сутності персонажів, саме в ній він вбачає проблему, яка через роки тільки поглиблюється. для прикладу можна взяти сина головного героя мокія, якого у творі частіше називають мокою. на перший погляд, він є справжнім патріотом своєї країни: хлопець наполягає на тому, щоб його родина повернула втрачену з часом частину їхнього прізвища «квач», він обожнює українську мову і навіть зміг українізувати свою подругу улю. але насправді це досить обмежена людина, яка не визнає нічого, що не збігається з його . для сестри мини матрони українська мова навпаки є чимось маловартісним і соромним, а тому й огидним. а прізвище брата вона вважає некультурним, мужицьким. зміну прізвища вона вважає такою ж простою справою, як і зміну капелюха. як вона каже: «треба буде і собі трошки одмінити прізвище. розторгуєва — це прекрасне прізвище, та, на жаль, не модне тепер. от, наприклад, мєталова-темброва — зовсім інша річ». про жінку мини та його дочку годі й казати, бо вони не мають власного погляду і сприймають своє українське прізвище та українську мову так само, як і голова родини. для них власне прізвище стає поєднанням літер у неприємне слово, якусь закарлючку, що стає перешкодою стати їм достойними членами тогочасного суспільства. щодо улі, то про неї можна сказати лише те, що це збита мокою з пантелику дитина. до того ж у той час таких, як уля, було дуже багато. вона стала у творі моделлю тогочасної молоді. і нарешті головний герой комедії — мина мазайло, дрібний чиновник одного з безлічі інь. він щиро вірить, що перешкодою у просуванні кар'єрними для нього є українське походження і власне прізвище. і заради більш високої посади він готовий на все. він не зміг би підставити ближнього або вбити, а ось зречення свого народу він не вважає поганим вчинком чи злочином. і герой це робить, змінюючи своє прізвище на більш, як він вважає, милозвучне. у результаті мина мазайло виявляється не тільки звичайним пристосуванцем, а ще й справжнім дурнем. адже він не врахував, що в роки українізації його дії будуть сприйняті, як ворожі, через що він не отримає ні гарної посади, ні поваги в суспільстві. дуже символічно, що газетне повідомлення про звільнення з роботи мини мазайла було надруковане поряд з повідомленням про зміну ним прізвища. отже, головна характеристика усіх героїв «мини мазайла», яких висміює у своїй п’єсі м. куліш, — пристосуванство, обмеженість і неповага до власного минулого та свого рідного народу. автор сміється, але ситуація, яку він відобразив у творі, дуже сумна. а найгірше, що така ситуація і такі люди час від часу з’являються знову. на жаль, є такі, як мазайло, і серед нас.