Написати твір - роздум
" Заповіти наших предків"
( про зв'язок минулого з сучасним).

Відповідь:

                          Заповіти наших предків.

  Наші предки передавали, заповідали нам через покоління любов до рідної землі, до Батьківщини. З давніх-давен, українці займалися сільским господарством, адже територія України має надзвичайно родючі та плодовиті землі. Сусідські племена (князівства, держави) завжди зазіхали на нашу землю, а наші пращури боронили її, як могли.

  Сьогодні, на жаль, історія повторюється. Сусіди захотіли (під видом до ) відібрати нашу землю. Небайдужі зібралися і пішли захищати Україну-неньку від загарбників.

Минуле нерозривно пов'язане з сьогоденням і, звісно, з майбутнім.

  Метою кожного українця/українки є збереження створюваних сторіччями надбань у вигляді предметів культури та мистецтва, традицій, звичаїв і так далі. Збереження існуючого та створення нового, постійний розвиток.

Також, неодмінно, треба завжди залишатися людиною, не дивлячись ні на що.

отже, влітку 1836 р. у петербурзі шевченко у вільний час змальовував скульптури у літньому саду, де його відкрив український художник і. сошенко (родом із черкащини). з того часу художник іван сошенко став найпершим петербурзьким приятелем шевченка. автор спогадів про поета, листувався з ним. т. г. шевченко створив його образ у повісті "художник", згадував про нього в автобіографії.

у ті часи немало студентів знімали одну квартиру на кількох. так, іван сошенко та аполлон мокрицький (з пирятина на полтавщині) знімали одну оселю. батько аполлона, дворянин микола таволга-мокрицький, нащадок козака таволги, який жив на річці мокриці; працював поштмейстером і частенько брав на роботу й синів. аполлон був улюбленим учнем івана котляревського в полтавському будинку виховання дітей бідних дворян. мокрицький закінчив ніжинську гімназію вищих наук, де вчився у художника капітона павлова. у цьому закладі він подружився з миколою де , євгеном гребінкою.

василь григорович та олексій венеціанов товаришували з відомим поетом василем жуковським (вихователем царя олександра i), якому й представили шевченка.  

російський художник карл брюллов і російський поет василь жуковський вирішили викупити шевченка з кріпацтва.  

сума у 2500 рублів, на той час була еквівалентна 45 кг чистого срібла. щоб здобути такі гроші, карл брюллов намалював портрет василя жуковського — вихователя спадкоємця престолу, і 4 травня 1838 р. портрет розіграли в лотереї, в якій взяла участь царська родина. імпреза відбулася у палаці польського графа михайла вієльгорського (вєльгурський), віолончеліста, композитора – геніального аматора. портрет в. жуковського не виграв ніхто! царська родина на нього претензій ніколи не виявляла. після проведення лотереї брюллов ще 14 років працював над портретом і тільки після смерті художника родина продала його російському підприємцю третьякову. у 1939 році портрет жуковського, за який, ніби то було викуплено шевченка з кріпацтва, потрапив до новоствореного музею т.г. шевченка в києві.  

придбати квиток лотереї та викупити з неволі — не одне й те саме. оскільки лотерея із розіграшу портрета жуковського не дала бажаної суми, к. брюллов, в. жуковський, о. венеціанов та юлія адлерберг баранова започаткували збір коштів у складчину.

25 квітня (7 травня) на квартирі карла брюллова у присутності михайла вієльгорського та аполлона мокрицького василь жуковський вручив шевченкові відпускну.

аполлон мокрицький, удвох із яким тарас шевченко винаймали житло, записав: "годині о другій я пішов до брюллова, застав його в робочій. незабаром прийшов жуковський з графом вієльгорським. надійшов шевченко, і василь андрійович вручив йому папір, що містив у собі його свободу і забезпечував права громадянства. приємно було дивитися на оцю сцену".

ось тоді тарас шевченко вигукнув своє захоплено-радісне: "живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь, окроме бога — велике щастя буть вольним чоловіком".