Понзія «Крила» Ліни Костенко
12 характеристик до слова «Крила»

Вродині павлуся усього було доволі, а павлуся його рідні увесь час пестили і шанували. вони виконували всі його бажання, не давали й волосинці з нього впасти. і виріс павлусь опецькуватим гладким парубком з ніжними і білими руками, які ніколи не знали труду. якось павлусь серед ночі захотів меду, і щоб задовольнити його бажання, мати оббігала все село, щоб знайти хоч трохи, ледве випросила скриньку меду, прибігла додому, а павлусь вже заснув. саме через цю нічну біготню мати захворіла та скоро її не стало. невдовзі помер і батько павлуся, але у житті хлопця нічого не змінилося, бо за ним стали доглядати наймичка та наймит. багатство так і йшло до павлуся – у господарстві лад, прибуток зростає, навіть шинок відкрили з лавкою. павлусь увесь час тільки спить та їсть, навіть повернутися з боку набік йому ліньки, навіть на вечорниці йти не хочеться.   якось на свята сільські парубки забиралися піти пошукати скарб та запропонували і павлусеві до їх приєднатися. але той лише відмахнувся віх товаришів та сказав, що щастя не треба шукати, бо якщо бог дасть, то кине його навіть у вікно. а хлопці так нічого і не знайшли, окрім дохлого тхору. тоді вони жартома вкинули його у вікно павлусевої хати. але й тут щастя не оминуло парубка, бо з того тхору висипалося багато дукатів. на це павлусь відреагував спокійно і сказав, що так воно і сталося, що бог закинув йому у вікно ще більше щастя. везло павлусю і в подальшому житті – знайшлася гарна дівчина, вони одружилися, у них народилися гарні дітки і жили вони в злагоді і добробуті.