В чем, по-вашему, причина нелюбви деда к отцу Алёши, Максиму Пешкову?

Я вважаю, що Гамлет є вічним образом світової літератури тому, що він — людина нового часу, людина думки. Роздуми, міркування – його природна потреба. Головний герой Шекспіра замислюється над питаннями зради, помсти, морального падіння — темами, які є актуальними у будь-які часи.

Попри те, що Гамлет був принцом, тобто сином короля, йому не судилося мати щастя. Замість безтурботного життя парубкові довелося імітувати божевілля, аби знайти незаперечні докази вбивства свого батька його братом Клавдієм.

Найзаповітніша мрія Гамлета актуальна й у наші часи. Він прагне змінити світ, де панують зрада й обман, на краще. Хіба такий заклик не звучить по-сучасному? Безпорадність, розлад між мрією і дійсністю змушують принца відчувати занепокоєння, бути незадоволеним собою, своїм життям. Він весь у шуканнях відповіді на одвічне питання «бути чи не бути?», на яке так і не знаходить відповіді, адже воно є філософським. Йому доводиться стикатися зі зрадою та зневірою тих, кому він вірив та кого любив. Найближчі люди мимоволі стають його ворогами: мати Гертруда, Полоній, Лаерт, кохана Офелія, колишні друзі Гільденстерн і Розенкранц.

Думки Гамлета значно глибші, ніж просто жадоба помсти, про яку його просив привид вбитого батька. Він розмірковував також про нащадків, про долю своєї країни. І, гинучи від поранення отруєним клинком, принц просить свого друга Гораціо розповісти світові про його життя.