Тәулсіз мемлекеттік белгілері

Ілля́ Лю́двигович Шраг (23 серпня 1847, Седнів — 11 квітня 1919, Чернігів) — український громадський і політичний діяч, чернігівський адвокат. Депутат І Державної думи Російської імперії, член Української Центральної Ради, а також культурний діяч, відомий підтримкою класиків української літератури. Ідеолог чернігівської «Просвіти». Тесть заступника Міністра народного господарства УНР Василя Чуднівського.

Народився в місті Седневі біля Чернігова, студіював у Петербурзькому університеті. З 1869 року працював гласним Чернігівської губернії. Під впливом О. Кониського і Володимира Антоновича приєднався до українського національного руху. З 1897 р. належав до Загальної української безпартійної організації, очолював її чернігівську громаду. У 1905—1906 рр. був заступником голови Союзу автонімістів. Як адвокат захищав О. Андрієвську. Згодом був заступником голови Товариства українських поступовців, яке утворилося в 1908 р. після розпаду УРДП.

1906 року був обраний депутатом до Першої Державної думи від Чернігівщини, де очолював Українську парламентську громаду, яка в Державній думі домагалася національної автономії України, був одним з авторів проекту засад автономії, винесеного на розгляд думи, перебував на посаді заступника голови Союзу автономістів (1905—1906), згодом заступник голови ТУП (брав участь у його створенні), належав до Радикально-демократичної партії, з якої 1917 утворилася Українська партія соціалістів-федералістів. Член Української Центральної Ради від Чернігівської губернії.

Член Українського правничого товариства.

Працював у часописах «Украинский вестник» (видання української фракції), «Записках Наукового Товариства ім. Т.Шевченка», «Раді» (перша щоденна українська газета в Наддніпрянській Україні. Інша назва — попередня — «Громадська думка»). Був одним із засновників чернігівського осередку товариства «Просвіта».

У квітні 1917 р. на Всеукраїнському національному конгресі Іллю Шрага обраний членом Української Центральної Ради, входив до складу її комісії з розробки проекту статусу автономії України. За часів УНР йому запропонували посаду прем'єр-міністра, але він не зміг обійняти її через стан здоров'я.

Помер у Чернігові, де перебував під домашнім арештом більшовиків.

Объяснение: