Спільне та відміне між Печоріном і Онєгіном

1.) Подібності

Обидва персонажі приблизно одного віку, обидва народилися в Петербурзі та виховувалися у розкоші. Онєгін і Печорін володіють грошима, які дозволяють їм отримувати насолоди. Однак вони швидко набридають їм. Пушкінський і Лермонтовський герої відчувають нудьгу в суспільстві, чим і відрізняються від інших дворян.

Схожість Печоріна і Онєгіна також у тому, що вони могли зваблювати жінок. Але й жінки героям швидко набридли, хоча обидва приділяли їм велику увагу. Для Григорія та Євгена була важлива свобода, тому вони не хотіли пов'язувати своє життя із жінками. Характер Печоріна та Онєгіна виявив схожість навіть у деяких вчинках: сцена відмови Печоріним у почуттях княжни Мері нагадує пояснення Онєгіна з Тетяною Ларіною. А зустріч Печоріна з Вірою на Кавказі, яка відродила почуття героя, схожа на зустріч Онєгіна з Тетяною у Петербурзі.

Ні Печорін, ні Онєгін не мали справжніх друзів, бо не вміли цінувати інших людей. Євген Онєгін має друга Володимира Ленського, якого вбиває на дуелі. Печорін вбиває Грушницького, якого не любив із самого початку, але з яким спілкувався як із другом. Печорин байдуже поставився до зустрічі зі своїм старим другом Максимом Максимовичем.

Ці два персонажі були самотні у натовпі.

2.) Відмінності

Незважаючи на те, що між Печоріним та Онєгіним багато подібностей, вони мають головну відмінність: відношення до власного життя. Євгеній Онєгін сумує, але не шукає себе в житті, він не бачить справжніх причин своєї поведінки. Григорій Печорін постійно підкреслює те, що він є егоїстичною натурою, яка живе лише для себе. Він розуміє, чому не може знайти щастя з жінками, чому не може знайти своє місце в житті. Проте він, на відміну Євгена Онєгіна, намагається знайти нові захоплення, які б просте існування перетворити на справжнє життя.

М. Ю. Лермонтов використовує прийом психологізму у своєму романі «Герой нашого часу», читач бачить думки та переживання головного героя. Основою виливів Печоріна є його щоденник. У «Євгенії Онєгіні» відсутні щоденникові записи, але є книги із зауваженнями Онєгіна, які знаходить Тетяна, проте читач не може побачити справжні думки героя з цих начерків олівця.