Написати конспект: 1. Внутрішня політика.
2. Зовнішня політика.
3. Умови Гадяцького договору.

1658 в Гадячі за ініціативою гетьмана Івана Виговського між Польщею і Україною підписано договір, що передбачав утворення у Речі Посполитій третьої складової частини федерації – Великого Князівства Руського. Воно складалось з Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств, а верховна влада в ньому, як військова, так і цивільна, мала належати гетьману, якого обиратимуть пожиттєво. За Гадяцьким договором законодавчу владу в Україні мали виконувати національні збори депутатів від усіх земель Князівства, судову – судовий трибунал з українським діловодством; фінанси, включаючи карбування монет, також передбачались самостійними. Армія мала налічувати 30 тисяч козаків і 10 тисяч найманців. Щороку гетьман мав право подавати польському королю реєстр із 100 козаків кожного полку для нобілітації (надання шляхетства). Передбачалася також ліквідація Берестейської унії. В галузі культури передбачалось заснування в Україні двох університетів, розгалуженої мережі гімназій, шкіл, друкарень. Основні перетворення залишилися на папері, оскільки Сейм Речі Посполитої ратифікував договір у значно урізаному вигляді, скасувавши його головні положення. Ще під час переговорів з польською стороною Іван Виговський видав маніфест до народу, в котрому обгрунтував розрив України з Москвою, і розіслав його європейським урядам. Московія оголосила Виговського зрадником і у серпні 1658 року почала проти нього військові дії. Також антигетьманська опозиція розпалила в Україні громадянську війну і в 1659 році звела нанівець усі політичні й військові здобутки Виговського, змусивши його відмовитися від гетьманства, передавши булаву Юрію Хмельницькому.

Объяснение:

Кого из нас не обижали? кто не обижал сам? таких людей просто нет. отличает нас друг от друга иное - умение или неумение прощать. «на обиженном воду возят» - в этой пословице показано негативное отношение к человеку, не способному забывать обиды. да и самому обиженному тяжело носить в себе свою обиду. поэтому стоит научиться прощать людей. отношения между людьми складываются по-разному. мы совершаем разные поступки: хорошие и плохие. друг другу в делах, исполняем желания, выполняем просьбы. но случается, лжём, не можем сделать обещанного, поступаем наперекор, ссоримся. часто мы обижаем любимых людей, сгоряча говорим так, как совсем не думаем. мы делаем человеку больно, и обижаем его, возможно, не замечая этого. если он дорог нам, нужно постараться загладить свою вину, извиниться. все люди разные, с разными характерами и темпераментом. каждый обижается, прощает и умеет просить прощения по-своему. ранимые, чувствительные люди обижаются быстро. даже мелочи, которые не стоят внимания, шутки они воспринимают серьёзно. но так же быстро они умеют понять и простить обидчика, потому что тяжело переносят негативные эмоции. людей же холодных, сухих, скупых на эмоции обидеть сложно. с одной стороны, это хорошо: они защищены от лишних переживаний. с другой стороны, такие люди сами могут сильно обидеть. умение просить прощения и прощать - признак сильной личности. ведь это преодоление своего гнева и признание собственных ошибок. прощать обиды необходимо. когда мы обижены, у нас испорчено настроение, нет улыбки на лице, понижен тонус. а в подавленном состоянии мы сами можем причинить боль. «прости…». иногда это слово способно утихомирить самые разыгравшиеся конфликты. оно способно проникать в самые глубины нашей души, если оно было сказано с искренностью. «прости»… сказав это слово, мы словно освобождаемся от оков, которые были столь тягостны. от этого слова в нашей душе утихают все бури, замирают вьюги. и сердце словно оживает от обыденности и печал