Старий дуб,що росте в Києві, упродовж 600 років бачив багато тварин і людей, які зупинялися під його кроною. Уяви й запиши історію, яку він міг би нам розповісти.

У нас у дворі ріс величезний і могутній дуб, під його розлогими гілками все любили відпочивати в літній зной.Зімой дуб покривався мантією зі снігу, і як білий велетень височів над усіма. Одного разу над будинком пронеслася страшна гроза, дуб захистив нас, прийнявши удар блискавки на себя.Крона дерева згоріла, а стовбур розщепився, дуб став схожим на пораненого воіна.Все переживали, намагаючись до гіганту.Проізошло неймовірно, дуб заговорив і повідав нам свою історію.

Двісті років тому, молодий дубок пробився з жолудя на свет.Рос він швидко, прагнув поглянути на світ з висоти.В його молоді роки повз проїздили вози і карети, запряжені лошадьмі.Купци поспішали в крамниці, а робочий люд на работу.Шли часи, революції і війни проходили повз, а птиці розповідали дубу все новости. Замість коней з'явилися автомобілі, в кожному будинку загорівся свет.Под дубом люди читали газети і книги, а зараз лише дивляться новини інтернета.Дуб старий, він побачив чимало, тому не боїться піти на покой.Вокруг ростуть молоді дубки, які залишаться з людьми, даючи їм тінь влітку і захищаючи від блискавок під час грози

Історія  давньогрецького театру  охоплює майже тисячоліття (vi ст. до н.е. — v-vi ст. н. він виник із сільських святкувань на честь бога  діоніса  —  діонісій. на цих святах виконувалися  дифірамби  і фалічні пісні (це пісні,які заспівували під час сільських свят землероби на честь улюбленого бога діоніса,коли вже починалася нестримно весела й буйна карнавальна частина урочистостей; виконувала їх процесія селян,які вже добряче почастувалися діонісовими дарами,деякі з них несли в руках великі зображення символів плодючості-фали(носії зображень-фалофори),які символізували животворні сили природи,що пробуджувалися навесні), що містили елементи  діалогу  та театральної дії. подальший розвиток дифірамба пов'язується з ім'ям поета  феспіса  (друга половина 6 століття до н.  якому приписується і введення першого актора. з  хору, що становив аж до епохи  еллінізму  необхідну приналежність драми, у другій половині 6 століття виділився особливий виконавець  —  актор, яким був сам  драматург.театральна культура стародавньої греції справила величезний вплив на розвиток світового театрального мистецтва. широко використовували грецьку театральну спадщину римляни (особливо на ранніх етапах розвитку), діячі епохи  відродження  і  просвітництва. демократичні традиції театрального мистецтва античної греції зберегли значення і для наступних епох. постановка значних суспільно-політичних, філософських і етичних питань, насиченість драматургічних творів ідеями патріотизму, увага до людини, глибина героїчних характерів, що пробуджує свідомість глядачів, унікальність давньогрецького театру.