Основні напрямки внутрішньої політики Гітлера

Перша половина ХХ ст. у більшості людства нерозривно пов’язана з двома світовими війнами, що назавжди змінили хід історії. Знаковим є те, що в обох світових війнах, Німеччина виступала, як найактивніша сторона конфлікту, а у випадку ІІ світової і як головний її ініціатор. Після І світової війни, Версальська система договорів практично поставила Німеччину на коліна, а величезні репараційні виплати і втрата промислового потенціалу не дозволяли Німеччині «підвестись».

З приходом нацистів на чолі з Адольфом Гітлером до влади у 1933 р., німецький народ починав вірити у «реванш» за програну війну. Ідеї нацистів потрапили на сприятливий грунт для їх поширення. Але тільки чітко спланована система заходів у внутрішній та зовнішній політиці дозволила б вести виграшну війну.

Гітлеру довелось повністю відбудовувати військовий потенціал Німеччини, що було б неможливо без продуктивної важкої промисловості та сільського господарства, без великих людських та економічних ресурсів та без тотальної підтримки населення через ідеологію. Все це мало діяти в комплексі для реалізації амбітних планів нацистів.

Тому вивчення внутрішньої політики Третього Рейху дозволяє зрозуміти, яким чином та якими нацисти на чолі з А. Гітлером з країни у якій було величезне безробіття та розруха, зуміли створити провідну військово-політичну силу в світі, не втративши при цьому підтримки німців.

Негласный комитет это совещательный кружок состоявший из близких друзей александра i (чарторыйсккий, кочубей, новосильцев, строганов). основной комитета было александру в составлении плана реформирования государства, а именно введение конституции, отмена крепостного права, постройка правового гос-ва, реформирование административного строя гос-ва и т.п. в жизни россии комитет успел мало поучаствовать. он просуществовал до 1803 года. основные дела: указ о вольных хлебопашцах. введение министерств, смягчение цензуры, свободный выезд за границу, увеличение автономии университетов, политическая амнистия.