1.Дайте визначення понять : меркантнлізм, протекціонізм. 2.Доведіть, що Франція наприкінці 16-на поч.18ст. розвивалась як абсолютистська держава.
3.Назвіть причини і наслідки національно - визвольної війни в Нідерландах.
4.Охарактеризуйте правління Єлизавети 1.
5.Опишіть внутрішшній устрій речі Посполитої.
6.Як Вестфальський мир заклав основи сучасного світового порядку.

ОбъяснУ другій половині XVII - на початку XVIII ст. (за часів правління Людовіка XIV) абсолютизм у Франції досяг свого апогею. Цей період часто називали «золотою добою», «добою Людовіка XIV», а його самого «король-сонце». Влада монарха надзвичайно зросла. Особа короля майже обожествлялася, а урочистий придворний церемоніал, нескінченні святкування і спорудження нової пишної королівської резиденції у Версалі мали символізувати торжество абсолютизму. «Держава - це я», - казав король.

Нескінченні війни та витрати на утримання королівського двору повністю поглинали державні кошти. З 54 років самостійного правління Людовіка XIV 33 роки пройшли у війнах. Податки і постійні війни значно підірвали економічне становище держави. Зростало невдоволення народу, буржуазії і дворянства. Навіть спроби талановитого міністра фінансів Кольбера не змогли вивести Францію з важкого економічного стану. Він активно проводив політику меркантилізму, намагався захистити французьку економіку протекціоністськими митами, заохочував створення великих мануфактур, надавав їм різні пільги і привілеї.

Після смерті Людовіка XIV престол перейшов до його правнука - Людовіка XV (1715-1774). За його правління Франція продовжувала вести війни, які не були потрібні ні народу, ні державі, а лише ускладнювали становище країни. У результаті Семилітньої війни, яку Франція вела проти Англії та Пруссії, вона втратила майже всі свої колонії у Північній Америці та Індії.

Фінансова криза в державі посилювалася величезними витратами На утримання придворної аристократії, яку складали майже 4 тис. дворян зі своїми сім'ями і слугами. Весь свій час король присвячував балам, полюванням, виставам та іншим розвагам. Людовіку XV приписували слова: «Після Нас хоч потоп» і «На мій вік вистачить».

2. Економічний розвиток Франції у другій половині XVIII ст.

Із середини XVIII ст. у Франції прискорився розвиток промисловості, торгівлі й сільського господарства. Населення країни зросло в 1790 р. до 26 млн чол., з яких майже 85 % проживало в селах. Селянам належало близько 40 % землі, але вони були лише її користувачами, оскільки права власності залишались у дворян. Хоча кріпаків у країні майже не залишилося, селяни продовжували виконувати численні феодальні повинності. За користування ділянкою вони мусили платити сеньйору грошовий внесок - ценз, вносити оброк - шампар - від чверті до половини врожаю, а іноді виконувати панщину. Великих збитків селянським господарствам завдавало право дворян полювати да орних землях, сплата державі численних задатків і церковної десятини. В окремих провінціях Франції, зокрема на Північному Заході, поступово зростала кількість замож-дзх селянських господарств.ение:

17—18 века занимают особое место в нового времени. это был полный противоречий и борьбы переходный период, завершивший европейского феодализма и полошивший начало периоду победы и утверждения капитализма в  в конце 18 века в передовых странах европы назревает рабочее движение. в основном это движение мануфактурных рабочих, но в уже начинает борьбу промышленный пролетариат. передовых странах европы и америки. старый мир боролся с наступлением нового разными средствами. абсолютизм стремился подчинить своему влиянию и контролю самые яркие таланты, рожденные народом. создавались специальные учреждения, руководившие научной деятельностью, и искусством. таланты покупались, контролировались. двор абсолютного монарха пытался выступать в роли законодателя вкуса и идей для всего образованного общества. в этом ему церковь — все еще грозная идеологическая сила. в середине 18 века популярной становится идея «союза государей и философов», идея «просвещенного абсолютизма», идея «католического возрождения». особенно глубокий отпечаток в 17 и. 18 веках наложила католическая реакция на культурную жизнь италии и испании. на кострах и в застенках инквизиции погибли лучшие люди италии — гордость ее науки, и искусства. после того как церковь расправилась с джордано бруно, кампанеллой, антонио палеарио, заставила галилео галилея публично отречься от своих взглядов, италия потеряла ведущее положение в европейской науке и развитие прогрессивной мысли было приостановлено в ней больше чем на столетие. победа невежества и мракобесия к тому, что в науке пытливую творческую мысль заменили педантизм и бесплодное умствование, в распространились увлечение внешней формой, подражание старым образцам («петраркизм») и жеманный, вычурный стиль — так называемый «маринизм», по имени поэта марине, использовавшего мифологические и пасторальные мотивы для прославления чувственной любви и легких радостей жизни. только во второй половине 18 века италия начинает выходить из состояния оцепенения, в которое ее погрузили иностранный гнет и церковное иго. оживление , подъем капиталистической промышленности в ломбардии и тоскане, проникновение капиталистических отношений в итальянскую деревню условия для начавшегося и в италии движения просвещения. в милане образовался кружок философов, , , юристов, в который входили такие прогрессивные ученые, как братья верри, известный юрист беккария и другие. итальянские просветители не только критиковали феодализм, но и ратовали за национальное объединение страны. однако большинство из них возлагало все надежды на «просвещенный абсолютизм». новые голоса зазвучали в , обратившейся к злободневным проблемам повседневной жизни. до сих пор не сходят со сцен мирового театра комедии карло гольдони и карло гоцци. большое влияние на современников оказали тираноборческие и патриотические трагедии альфиери.