Яка культура у афінів

Объяснение:

Древнегреческая цивилизация возникла во 2 тыс. до н.э. Древняя Греция дает нам уникальный образец демократического устройства. Древнегреческие города представляли собой - полисы. Полис-это город государство, который имел самостоятельное политическое и экономическое развитие. У каждого была собственная армия, законодательная система.

Спарта – это город-государство, который возник в середине 2 тыс. до н.э. на Пелопоннесе. Спартанских воинов готовили с раннего детства. Если дети рождались слабыми, немощными, то их сбрасывали со скалы. Сначала ребенок воспитывался в семье, а затем попадал на попечение государства. В школах дети обучались риторике, навыкам общения с публикой, аудиторией, борьбе и владению оружием.

В спартанском обществе не поощрялось искусство, наука. Спарта порождала из своих рядов военачальников, людей, которые должны управлять государством, которые могли держать в подчинении большие массы людей. Эти навыки ценились в спартанском государстве и получили свое развитие.

Большое внимание уделялось религии, поскольку культы постоянно сопровождали спартанского воина и перед тем как отправиться в бой, снарядить отряд на сражение обязательно совершался обряд, жертвоприношение греческим богам. Спартанские граждане ценили религиозные культы, почитали греческих богов.

В целом тип государственного устройства, который сформировался в Спарте, будет правильнее назвать военной олигархией, когда во главе государства стоялилюди, принадлежащие к высшей знати, и именно они определяли, каким будет экономическое и политическое развитие. Такой тип политических отношений делал культуру Спарты достаточно зависимой от политических процессов.

Примером наивысшего демократического развития в Древней Греции являются Афины. Афинская демократия давала огромный простор для развития афинского общества и для развития культуры. Афинская демократия позволила создать суды, на которых можно было надеяться на честное решение вопроса. Афинская демократия тому, что граждане были заинтересованы во многих культурных процессах.

Именно в Афинах широко применялся принцип калогатии – это воспитание, которое предполагало, что в человеке нужно сформировать и физическую культуру, развить интеллект и привить эстетический вкус. Если сравнить афинскую и спартанскую культуры, мы увидим существенные различия. Афинская культура была более светской. Здесь не уделялось большого внимания культам и обрядам, религиозным и мифологическим как это было в Спарте. Спартанская культура не уделяла внимания искусству, в то время как афинская, в художественном отношении, была очень развита. Афинская культура была более рациональна, чем спартанская. В культуре Афин огромное внимание уделяется отдельной личности. Здесь и процесс образования, культура в целом были ориентированы на отдельного человека. В то время как в Спарте человек рассматривался как часть государства, он должен был служить государству, он рассматривался как часть армии, как представитель общества, но его личные качества не очень высоко ценились. Демократические принципы Афин приводят к созданию демократической республики, и именно на базе демократической республики активно развивается культура.

Культура Афін значно відрізнялася від культури Спарти. Афіняни схилялися перед мистецтвом та науками. Вони були справжніми майстрами віршування та живопису. Вони зробили величезний внесок у таку науку, як філософія. Весь державний устрій Афін було спрямовано духовний розвиток людини, визначення його природних задатків.

Відповідь:

Українські землі за часів Московського князівства, що припадали на XIV-XVII століття, мають свої особливості в державному ладі, соціальних відносинах, господарстві, культурному впливі та релігії. Опишу ці аспекти нижче:

Державний лад:

Московське князівство на території України було централізованою державою, якою керували московські князі та пізніше царі. Основною правовою нормою було "Судебник" Івана III, а пізніше "Судебник" Івана IV, які регулювали суспільне життя. Князь, а потім цар, був монархом з абсолютною владою, що контролював усі сфери життя країни.

Соціальні відносини:

Українські землі Московського князівства були розділені на два основні соціальні стани: дворянство та селянство. Дворяни складали верхівку суспільства і належали до княжих та магнатських родин. Вони мали привілеї, такі як право володіння землею та участі в політичному житті. Селяни жили на землях дворян та займались сільським господарством. Вони були піддані дворянам і зобов'язані виконувати різні праці для них.

Господарство:

Основою господарства на українських землях Московського князівства було землеробство. Селяни займалися вирощуванням зерна, винограду, овочів та тваринництвом. Також важливим галузями були рибальство та шкірництво. Торгівля здійснювалась як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, основними партнерами були Московська держава та Польсько-Литовська Королівство.

Культурний вплив:

Українські землі Московського князівства мали великий культурний вплив на розвиток всієї Руської держави. Основними центрами культури були Київ та Чернігів, де діяли знамениті монастирі та навчальні заклади. Велике значення мав письменник та духовний діяч Мефодій Студит, який створив першу руську грамоту.

Релігія:

Українські землі Московського князівства були переважно православними. Православ'я відігравало велику роль у житті населення та було офіційною релігією князівства. Церква виконувала значні функції у суспільстві, була важливим культурним та освітнім центром. Численні монастирі на українських землях зберігали і розвивали православну традицію та культуру.

Загалом, українські землі за часів Московського князівства відігравали важливу роль у формуванні історії України та взаємодії з іншими країнами того часу.

Пояснення: