Створи "словесний пейзаж" зимового дня, використовуючи власні образи та засоби художньої виразност

Ось ♡︎

На дворі - зима. Чудовий сонячний день. На небі ні хмаринки. Сніг, який йшов всю ніч, покрив землю, будинки, машини білим пухнастим покривалом. Дерева стоять у важких білих шапках, і зрідка з верхівок зривається вниз сніговий пил. На снігу, як на білому аркуші, чітко виписані іерогліфи пташиних слідів. Горобці біля будинку б'ються через скоринки хліба їм нелегко відшукати їжу під білою ковдрою. Сонце високо. Його промені перетворюють засніжений шлях на сяючий розсип алмазів. Пройтися по цій царської дорозі хочеться кожному. Поміж дерев хлопці намагаються зліпити сніговика, але у них нічого не виходить. Справа в тому, що на вулиці мороз, і сніг у такі дні стає сипучим і хрустко скрипить під ногами при ходьбі. На гірці - веселе гуляння. Чути верески і крики, котяться вниз різнокольорові санки, а на них-дівчата і хлопці. Хтось полив схил з одного боку водою, і тепер виблискує крижана смуга, чекає бажаючих покататися. Таких сміливців- хоч відбавляй! Якщо довго стояти на одному місці, мороз забирається за комір, починає щипати ніс і вуха. Добре б зайти зараз до бабусі - у неї завжди жарко натоплено і для гостя напевно знайдеться гарячий пиріжок з яблучним варенням. Шкода, що зимові дні короткі, але все одно зима-моя улюблена пора року.

Село находилось на правом берегу реки Самары, недалеко от Днепра. Оно ничем не отличалось от других украинских сёл того времени. Жители села не могли похвастаться хоромами, потому что жили страшные времена татарских набегов на Украину. Никто из казаков не был уверен в завтрашнем дне, поэтому за роскошью не гнались.

В жил славный казацкий род Судаков. К тому времени семья состояла из 7 человек: семидесятилетний дед Андрей, сын Степан с женой Палажкой, дети — пятнадцатилетний Павел и тринадцатилетняя Анна. Старший брат Пётр давно уехал в Запорожье

Дед приучал Павлика к рыцарскому ремеслу: ездить на лошади, бросать копьё и аркан, стрелять из лука, орудовать саблей. Он рассказывал об обычаях казаков и их приключениях. Павлуша многому научил и сестру Анну, а та защищала брата перед родителями.

Как-то в воскресенье вечером дед Андрей почуял что-то неладное. А ночью церковный колокол забил тревогу. В село ворвались татары, подожгли дома, стали ловить девушек и парней. Крестьяне защищались, как могли, но пали под ножами татар, среди них дед и мать Павлика. Анну и отца нападавшие захватили в плен. Павлика ударили по голове, когда он бросился защищать сестру. Придя в себя, парень отвязал татарского коня, выскочил за ограду и помчался в степь. Вдогонку ему полетели стрелы. Одна стрела ранила его.