твір розповідь про виконання автором улюбленої справи в художньому стилі як наш клас готує контент для захоплення блога.

найголовнішою ознакою мого трудового міста є його архітектура. у минулому столітті центр харкова уособлював розкіш та індивідуальність, у тридцяті роки нашого століття — простоту і монумен-талізм пролетарської епохи. але є у харкова особливі ознаки — місця, які уособлюють його самобутність: держпром, «дзеркальна течія», пам’ятник кобзареві. особливо шанують харків’яни пам’ятник тарасові григоровичу шевченку. його встановлено в міському парку на вулиці сумській. уминулі роки парк належав університету, він так і називався університетським садом, а тепер він має ім’я великого кобзаря. пам’ятник розміщенний так вдало, що його видно з кожної алеї. до того ж, шістнадцять фігур, які оточують постать шевченка, розташовані по спіралі навколо центрального пілона. вони краще простежуються з бокових алей.

постать шевченка видно здалеку, вона гігантських розмірів, близько шести метрів, тому перехожі мають змогу вдивитися в обличчя видатного поета. скульптор так вдало передав риси його зовнішності, що, здається, можна уявити його вдачу: сміливість, допитливість, рішучість. від усієї постаті віє бунтарством і непримиренністю.

ус і шістнадцять фігур, розташовані  навколо трикутного гранітного пілона, удвічі меншими за кобзаря, проте теж добре простежуються. особливо мене вражає жінка з немовлям на руках — катерина. оскільки цей пам’ятник я знаю з дитинства, то не уявляю катерину іншою. навіть читаючи твір, я бачу її саме такою, як на пам’ятнику. а далі, герої шевченкових творів — , навіть по-вержені (одна постать лежача) вони дужі і вражаючі, бо вони — борці за волю. і козак-запорожець, і миколаївський рекрут, і селяни показані закутими, але нескореними. ус і інші образи — уособлення більш пізньої доби — доби революцій і пореволюційних перетворень. і лише одна постать може бути уособленням усіх часів, це постать дівчини з книгою. хоча в ній добре вгадується епоха років тридцятих, проте я вважаю її сучасною, бо нинішній молоді    теж    властивий    потяг    до    знань,    а харків    вважається найкрупнішим студентським містом в україні. символічно і те, що композицію розпочато і завершено жіночими постатями, адже образ жінки у творчості т. г. шевченка — це образ україни. скульптор м. г. манізер і архітектор і. г. лангбард ставили своїм завданням показати значимість великого кобзаря для минулого, сучасного і майбутнього. і це в тридцяті роки, коли українська культура потерпала від культу сталінізму! а українські актори наталія ужвій, амвросій буч-ма, іван мар’яненко, олександр сердюк залишили свій слід не лише в театральному мистецтві, а і в архітектурі, скульпторові у створенні пам’ятника.