история практическая работа

Кіммерійці

Походження: корінне населення Північного Причорномор'я

Час перебування на теренах України:IX — VII століттях до н.е.

Заняття:Кімерійці займалися скотарством, певною мірою і землеробством. Панівне становище серед кімерійців посідали кінні воїни. Вони були озброєні луком, кинджалом, мечем, кам'яним або бронзовим молотом. Саме воїнів деякі дослідники вважали кімерійцями часів походів до Малої і Передньої Азії.

Соціальна структура:Кіммерія була монархічно-республіканською державою, а не абсолютно деспотичною.

Особливості культури:Важливою рисою культури кімерійців є стели (за пізнішого часу відомі як баби), що подібні до стел бронзової доби. Вони також не мають виразно відтвореної голови людини, але містять зображення одягу, зброї.

Головні пам'ятки:Пам'ятки кіммерійської культури подані переважно впускними похованнями у курганні могили, залишками архітектури і скульптури, посуду, знарядь праці тощо, що поширені від Волги до Дунаю. Відомо понад 100 поховань кімерійської культури.

Скіфи

Походження: За найпоширенішою версією скіфи належали до іранської групи народів індоєвропейської сім'ї (версія заснована на аналізі слів з мови скіфів, які трапляються в писемних пам'ятках тих часів, переважно грецьких.

Час перебування на території України:У VII—III ст. до н. е. у степових районах Північного Причорномор'я, на території сучасної Південної та Південно-Східної України, а частково і в Криму панували скіфські племена.

Заняття:скіфи-кочівники опанували степи Подніпров'я. Свої поселення вони облаштовували на пагорбах, зручних для оборони, які були оточені земляними валами і ровами. Цей народ славився високою майстерністю ремісників. Особливо поширеним було ковальство, гончарство, ткацтво.

скіфи-кочівники опанували степи Подніпров'я. Свої поселення вони облаштовували на пагорбах, зручних для оборони, які були оточені земляними валами і ровами. Цей народ славився високою майстерністю ремісників. Особливо поширеним було ковальство, гончарство, ткацтво.

Особливості культури:Основною рисою скіфського мистецтва в Північному Причорномор'ї було поєднання східних елементів з класичними грецькими, які сюди йшли з грецької метрополії і місцевих грецьких колоній. Це дало єдине в своєму роді витончене мистецтво. Його центром можна вважати столицю Боспорського царства Пантікапей.

Головні пам'ятки:Найвідоміші скіфські могили на території України — Жаботинські кургани, могили Чортомлик, Огуз, Куль-Оба, Солоха, Козел, Гайманова Могила, Товста Могила, Мелітопольський курган, Мельгуновський курган, Олександропільська, «Перша Завадська», Чабанцева Могила, Золота і Ак-Мечетська, «Переп'ятиха».

Своё название (заменяемое иногда именем la Gironde «Жиронда») партия получила от департамента Жиронда (с главным городом Бордо), избравшего в октябре 1791 в Законодательное собрание депутатами местных адвокатов Верньо, Гюаде, Жансонне, Гранжнёва[fr] и молодого купца Дюко[fr], кружок которых и был первоначальным ядром партии. К ней скоро примкнули Бриссо с своей группой (бриссотинцы), Ролан, Кондорсе, Фоше, Инар и другие.

Сторонники личной свободы, поклонники демократической политической теории Руссо, скоро начавшие выступать в республиканском духе, пламенные защитники революции, которую они желали перенести и за границы Франции, жирондисты отличались прекрасным красноречием, но не обнаружили ни организаторского таланта, ни партийной дисциплины[источник не указан 68 дней].

С 1791 по 1793 год жирондисты были активными членами Законодательного собрания и Национального собрания . Вначале вместе с монтаньярами были частью якобинского движения. Они боролись за конец монархии, но затем восстали против перерастания революции в анархию под влиянием парижской черни, что привело к конфликту с более радикальными монтаньярами. Восстания жирондистов (31 мая — 2 июня 1793 года), потерпели поражение, что привело к господству монтаньяров и началу «эпохи террора»[1] .

Объяснение:

лайки