Виписати цитати, що показують любов до краси природи Михайликом з твору "Гуси-Лебеді летять".

Характеристика образу Михайлика.

Михайлик – головний персонаж автобіографічної повісті «Гуси-лебеді летять». У такий іб автор згадує своє дитинство, коли йому було приблизно десять років.

Михайлик – нащадок колишніх кріпаків, адже «народились мої дід та баба ще кріпаками, побралися уже вільними». Родина була бідна, проте дружня, трудолюбива та людяна, коли «недобре слово з їхніх уст не торкнулося жодної людини». Хлопчик з дитинства зазнав нужди, але це не зчерствило його дитячу душу. Працьовита родина хлопчика завжди жила по-совісті, дід Дем'ян заслужив неабияку повагу від односельців. Спілкування з дядьком Себастьяном, Любою теж залишило добрий слід в душі хлопця. Попри усі материні причитання чи «духопелики», Михайлик відчував любов та піклування до себе з боку рідних. Дід залюбки зробив йому власними руками іграшку, недоспаними ночами мати просила кращу долю для сина, батько в холодну пору носив хлопчика на руках до школи, навіть корову-годувальницю бідній селянській родині довелося продати, аби хлопець міг продовжити своє навчання.

В автобіографічній повісті автор уникає свого портрету, але з окремих фрагментів (ноги несуть, кучерява голова, мама називає клаповухим, схожість з вітряком, воєнний тривожний час для родини з нестатками) можна зробити висновок, що Михайлик – це спритний та завзятий хлопчик худорлявої статури.

Михайлик добрий, працьовитий, милосердний, щедрий, кмітливий, наполегливий, здібний, товариський. Допитливість Михайлика часто проявлялась у розмовах з дідусем Дем'яном, дядьком Себастіяном. Багата творча уява зміцнювала єдність природи та душевного дитячого світу. Звичайно, як і всі діти, любив побешкетувати, бо розбив ночовки на ковзанці, без дозволу заради книжки взяв з дому гарбузове насіння, хитро намагається уникнути материних докорів.

Його гарні риси характеру відбилися у багатьох роздумах та вчинках. «Охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вреднючу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом», - так згадує про себе автор. Здібний хлопець у дев'ять років самотужки навчився читати. На жаль, без учительської поради, «немало проковтнув добра і мотлоху», коли казки навчили фантазувати, пробудили творчу уяву, натомість інші породжували дитячі страхи. Мова персонажа колоритна та дотепна, багата на влучні вислови, приказки, гумор. Він не лицемірить, не підлещується перед поповичем чи Юхримом Бабенком. Товариський хлопець швидко заприятелював з дівчинкою Любою, яка зі співчуттям поставилась до нього після смерті дорогих дідуся та бабусі. Адже теж був добрим, небайдужим та милосердним. Не ів гарбузового насіння для голодних жебраків з Херсонщини, щедро ділився горохом зі зголоднілими однокласниками під час вистави. Коли мати забрала каганець, проявив кмітливість, щоб уночі продовжити улюблене заняття – читання книжки. За жагу до навчання, старанність та наполегливість Михайлик отримав похвалу перед батьками від учительки. «Міг похвалитися, що мама одразу має школяра не першої, а другої групи».

Образ Михайлика переконує, що за будь-яких обставин треба залишатися людиною, не загубити милосердя та доброту, вірити у краще майбутнє і наполегливо йти до нього.

Этот детский фильм выходит в прокат в первых числах марта, потому как премьера его намечена на четвёртое марта 2021-го года и уже сейчас ясно что фильм будет очень даже стоящим, потому что он уже получил даже награды, в частности он был признан лучшим детским фильмом на Даккском международном кинофестивале и тут есть чем гордиться, ведь это российский фильм, а наши фильмы редко такого добиваются.

Фильм снят по повести великого башкирского писателя Мустая Карима, по сути фильм этот является экранизацией, а это значит что все те, кто читал повесть с подобным названием должны примерно себе представлять сюжет, то есть о чём будет идти речь в этом фильме. Снимал фильм режиссёр Айнур Аскаров, имя которого в нашей стране мало кому известно, но тем не менее очевидно что он со своей задачей справился блестяще. В чём-то эту историю можно сравнить с фильмом "Сестрёнка", который не так давно вышел, там тоже история о башкирии, правда там речь о военных и послевоенных временах, а тут всё чуть иначе. В плане хронометража фильм стандартный, потому как длительность его всё те же привычные для многих полтора часа, а возрастные ограничения тут самые что ни на есть минимальные, это 6+, что вполне объяснимо, потому как фильм детский и там нет ничего такого, что бы детям видеть было нельзя, по сути фильм даже семейный, так как прекрасно подойдёт для просмотра в кругу семьи.

А теперь поговорим о самом сюжете, который вполне себе простой, но от того не менее интересный, потому что рассказывается здесь о четверых мальчишках, которые начитавшись рассказов про Тимура и его команду тоже решили создать нечто подобное, ведь им это нужно для того, чтобы гору Кирамет, для чего они планируют заселить горное озеро рыбой. Реализовать же всё это крайне сложно, потому что даже добраться до этой точки дело совсем непростое, но благодаря тому, что они действуют сообща друг другу, всё у них получится. При этом ребятам предстоит пройти массу испытаний, в которых будет проверяться их дружба. А так история на самом деле очень даже ничего и уже одно то, что фильм удостоен столь высокой награды говорит о многом, поэтому лично я жду премьеры с нетерпением, тем более что я сам живу в Башкортостане и мне это всё очень близко, поэтому я всем рекомендую посмотреть этот фильм, он явно не оставит вас равнодушными. Ведь такие истории всегда трогают нас до самой глубины души, к тому же при просмотре увидим очень красивую природу, а это тоже немаловажно, прежде всего с эстетической точки зрения, ведь многие смотрят фильмы не только ради сюжета, но и для того, чтобы увидеть различные пейзажи. которых тут будет немало.