3. 1649 та 1651 роки в історії Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького пов’язані з: (1б) А) укладенням українсько-польських мирних угод
Б) походами козацького війська проти Молдавії.
В) переобранням гетьмана на Генеральних військових радах.
Б) підписанням союзницьких угод із Трансільванією та Швецією.
4. «У Московщині панує найогидніше рабство. Там немає й бути не може нічого власного, бо все є власністю царя. Московські бояри титулують себе “рабами царськими”. Увесь народ московський є рабом. У Московії продають людей на базарі, як у нас худобу. Приєднатися до такого народу – це гірше, як скочити живим у вогонь...», – такими словами аргументував полковник Іван Богун свою позицію щодо недоцільності укладання (1б)
А) «Березневих статей».
Б) Гадяцьких пунктів.
В) Зборівського договору.
Г) Віленського перемир’я.
5. Відповідно до умов якого договору на карті позначено територію Війська Запорозького (Гетьманщини)? (1б)
А) Зборівського, 1649 р.
Б) Білоцерківського, 1651 р. В) Гадяцького, 1658 р.

Через раптову смерть Романа Мстиславича у 1205 р. у Галицько-Волинському князівстві утворилося безвладдя. Старшому синові Романа Данилові минуло ледве три роки, а меншому Васильку – два. Галичину й Волинь охопили безперервні міжусобиці та іноземні інтервенції, які тривали протягом кількох десятиліть.

Одразу після загибелі Романа Великого волинські дрібні князі унезалежнилися, а галицькі бояри відмовилися визнавати владу малолітніх синів Романа Данила і Василька. Удова князя Романа, відчуваючи себе безсилою боротися з боярами та претендентами на престол, разом із дітьми виїхала до своїх родичів до Угорщини, а потім на Волинь.

Першими розпочали боротьбу за владу в Галицькому князівстві Володимир, Святослав та Роман Ігоровичі, сини героя "Слова о полку Ігоревім" – новгород-сіверського князя Ігоря Святославича та княжни Ярославни, доньки галицького князя Ярослава Осмомисла. їх підтримували князі Київщини, Чернігівщини, Новгород-Сіверщини. Галицькі бояри у 1206 р. за до себе одного з Ігоровичів – Володимира. Як конкурент малих Данила та Василька

Романовичів, Володимир вигнав їх із Володимир-Волинського князівства та подарунками стримав королів Польщі й Угорщини від втручання в міжусобицю. Утім, Володимиру не вдалося затриматися довго, невдовзі його вигнав із Галича брат Роман. У цей час відбулася зміна в позиції Угорщини. Король цієї країни задумав приєднати Галичину й надіслав до Галича військо на чолі з воєводою Бенедиктом, який захопив Романа Ігоровича в полон і відіслав до Угорщини. Проте Романові вдалося втекти з полону й за підтримки решти своїх братів вигнати угорців. Володимир Ігорович утвердився в Галичі, Роман – у Звенигороді, а Святослав у Перемишлі. Ігоровичі утримувались у Галичині з 1206 по 1212 р., однак через конфлікт з боярською верхівкою зазнали поразки.