Часто кажуть,що майбутнє будуватиме нове покоління.Чим схоже й відмінне покоління кіня ХІХ-поч. ХХкінця та нинішнє. твори Франка,Карпенко Карого. ЕСЕ

проблеми й конфлікти у повісті і. нечуя-левицького «кайдашева сім’я». у повісті «кайдашева сім’я» і. нечуй-левицький продовжив започаткований ним прийом зображення типових картин сільського життя за окремих епізодів. щоб зрозуміти ідіотизм такого життя, достатньо лише однієї картини — розмови кайдаша з кумом у шинку про «каторжний», «іродовий» пагорб, на яко­му протягом багатьох років ламаються вози семигорців. усі несуть збитки, але жо­ден не хоче копирснути лопатою, щоб для загального добра розрівняти той кля­тий горб. «і як ті люди їздили з такої гори і не розкопали, одколи семигори сто­ять? » — дивується кайдаш. цей епізод яскраво характеризує індивідуалізм, який панує і в сім’ях.

зображуючи реалістичні картини селянського побуту другої половини xix сг., нечуй-левицький порушує низку важливих проблем. це проблема батьків і дітей та сімейних стосунків, проблема виховання і народної моралі, віри в бога і люд­ської гідності. особливо гостро в повісті стоїть проблема добра і зла.

сюжет повісті нескладний і характерний для більшості селянських родин, коли діти виростають, створюють свої сім’ї, влаштовують побут. стосунки в не­багатих родинах стають напруженими і часто переростають у неприховану ворож­нечу. повість «кайдашева сім’я» побудована на зображенні сутичок між старшим і молодшим поколіннями кайдашів, які приречені жити в одній хаті, ділити неве­личке батьківське поле, не маючи змоги поліпшити своє економічне становище. не миряться сини з батьками, невістки зі свекрухою та між собою. у ворожнечу втягуються навіть діти. щодня сваряться за якийсь дріб’язок: мотовило, кухоль, сувій полотна, кому мести хату, варити борщ, чия курка знесла яйце. та найзапе- кліщі сварки відбуваються, звичайно, за землю, худобу і хату.

характери омелька й марусі кайдашів сформувалися за умов кріпосництва, і панщина наклала свій відбиток на їхнє світосприйняття, перетворивши трудів­ників на дрібних власників, індивідуалістів. цей факт викликає сум і співчуття до людей, які самі перетворили своє життя на пекло. на образах молодих кай- дашенків і невісток нечуй-левицький показав, як безглуздий дрібновласницький побут може спотворити і здрібнити молоду, повну сил людину. особливо яскра­вими щодо цього є образи лавріна і мелашки, поетичних натур, які поступово засмоктуються в болото побуту і з часом стають схожими на оскаженілих власни­ків карпа і мотрю.

у повісті «кайдашева сім’я» іван нечуй-левицький показав себе майстерним гумористом, викривачем негативних явищ у житті селянства. розкриваючи траге­дію цього життя в умовах безкультурності й темноти, письменник зумів показати основний конфлікт повісті, використавши сміх. але в жодному епізоді цей сміх показано не заради сміху. автор ніде не глузує з героїв, а навпаки, співчуває їм і серед негативного намагається знайти хоча б щось позитивне. читацьку прихиль­ність викликає вчинок марусі кайдашихи, яка вночі встає забавляти свого онука- первістка, хоча вдень тяжко працювала. навіть тоді, коли мотря налаштовує дітей проти баби, маруся, виказуючи любов до онуків, частує їх ласощами. особливо теплими фарбами автор змальовує лавріна й мелашкудо того часу, поки вони ще не встрявали в сімейні конфлікти.

повість «кайдашева сім’я» — один із найпопулярніших творів не тільки нечуя- левицького, а й усієї української літератури. вдумливий читач із захопленням спо­стерігає за всіма перипетіями, уважно вдивляється в трансформацію характерів героїв, захоплюється мовою твору, насиченою фразеологізмами, народними зворо­тами. у повісті автор зовсім не намагається показати українців дріб’язковими й не­розумними. насправді сім’я кайдашів — нетипова модель української селянської родини, адже односельці однозначно засуджують все, що робиться в цій родині. у «кайдашевій сім’ї» нечуй-левицький викрив зло, що оселилося в серцях най­рідніших людей, говорить про занепад високої ролі батька в суспільстві, показує людей, які ніколи не сміються. та й сам письменник сміється крізь сльози, висвіт­люючи руйнування багатовікових традицій українського народу.