Сприйнятя михайликом навколишнього світу в творі гуси лебеді летять

Повість Михайла Стельмаха "Гуси-лебеді летять" є автобіографічною. У ній письменник згадує своє дитинство, знайомить з рідними людьми — матір'ю, татом, дідусем, бабусею. Головний герой повісті маленький хлопчик Михайлик — це і є сам Михайло Стельмах. Весь світ Михайлик сприймає, наче казку. Лебеді, що пролітають над ним, за його бажанням роблять ще одне коло над хатою. Хлопчик вірить розповідям дідуся про сонячні ключі, якими відмикається земля навесні. Усе навколо Михайлика пронизане добром і любов'ю. Поруч з ним мудрий дідусь, майстер на всі руки, добра і лагідна мати. Навіть те, що чогось нема, сприймається хлопчиною легко. Немає ковзанів, замінив їх ночвами. Від мами за це дісталося, але як весело було летіти з гори. Немає чобіт іноді мати дасть свої і "ноги тебе несуть, мов пташині крила". Хлопчик приязно ставиться до навколишнього світу, росте добрим, сердечним, розумним. У нього є "або слабість, або дурість" — він дуже любить читати. У свої дев'ять років він перечитав все, що зміг знайти в селі: "Кобзаря", "Робінзона Крузо", казки. За новими книгами він ходить до старого парубка Юхима і навіть до попа. В Юхима він бере книги за насіння. Але, зустрівши жінку-жебрачку з хлопчиком, поділився з ними своїм дорогоцінним насінням. Він добра, чуйна людина. Михайлик зростає таким духовно багатим, бо його батьки, дідусь з бабусею створили для нього світ добра і краси, делікатності і благородства. Дідусь, коли повертався пізно з заробітків, не будив бабусю. Це для малого хлопчика був приклад поваги до близької людини. Звичайно, автор, як і всі люди, згадує найкраще зі свого дитинства. Він поетизує землю, працю на ній, простих трудівників. Разом з тим він зумів яскраво відтворити складну епоху двадцятих років минулого століття, передати оптимізм і життєлюбність народу-трудівника, здатного подолати будь-яке випробування. Мені сподобався Михайлик своєю чистотою сприймання світу, добротою, чуйністю. Він весь такий відкритий до добра, готовий пізнавати світ і бачити тільки світле, хороше в житті.

однажды в нашей школьной программе встретилось произведение, которое называлось  «голова профессора доуэля». немного позже я прочла это произведение полностью. вот как я познакомилась с романом «голова профессора доуэля».

я полностью уверенна, что произведение  «голова профессора доуэля» – научно-фантастическое. это легко доказать сказав, что в произведении главным героем является голова без тела. на сегодняшний день действительно медицина достигла необычайно высоких успехов. во всём мире врачи-хирурги могут пересадить орган из одного тела в другое, но голов без тела мир ещё не видел. основываясь на этих фактах можно сказать, что действительно произведение «голова профессора доуэля» написано в научно-фантастическом жанре.

писатели, которые пишут научно-фантастическую  , во многом предугадывают ход развития технологий, медицины и т.д. взяв любое научно-фантастическое произведение и изучив его, мы обязательно найдем большое сходство предметов, которые были когда-то выдуманы с теми, которыми люди пользуются сейчас.

в книге доуэль описывается как размеренный, спокойный, умный, неторопливый,  внимательный, добрый и интеллигентный человек. лоран - профессора керна, как понимающая, заботливая, любящая, добрая и справедливая женщина. а профессор керн, как эгоистичный, подлый, самолюбивый и плохой человек.

мне больше всего понравилось, когда лоран находилась якобы в больнице, хотя это больше смахивало на сумасшедший дом, но сейчас не об этом. мне было интересно читать, как сын профессора доуэля с друзьями освобождает лоран из этого , а потом лоран с друзьями спасали самого артура.

это увлекательное произведение учит нас быть сильными, отважными, честными, всегда друг другу и бороться за справедливость! читая книгу «голова профессора доуэля» невольно задумываешься, а как бы я поступил на этом месте? может быть, я бы сделал это по-другому?   все эти мысли, наверняка, приходят всем людям умеющим читать.

мне сильно нравится научно-фантастический жанр. а если речь идет об известном авторе александре беляеве, то я и не сомневаюсь, читать мне его произведение или нет. говоря именно   об этой книге, то она показала мне, что научно-фантастический жанр это не просто стиль, в котором написана книга - это наше будущее.   ведь мир техники, медицины и другой деятельности человека постоянно идет вперёд большими шагами.

  я не завидую тем людям, у которых нет времени читать книги. ведь не читая таких книг тяжело выжить в обществе. мне кажется, что название этого произведения можно вписать в ряд самых великих произведений мира. кто не читал произведения беляева, обязательно должен прочитать их. а   начать лучше с  романа «голова профессора доуэля».