1) Перепишіть речення, розставляючи розділові знаки, визначте тип підрядних речень (означальне, з’ясувальне, обставинне місця, часу, наслідку тощо).
1. Мова є найважливіший найбагатший і найміцніший зв’язок що з’єднує віджилі живущі та майбутні покоління народу.
2. Якби я турбувався лиш про себе вже б онімів давно від самоти.
3. Де вони йшли там сполохане птаство здіймалося з трав.
4. Смереки так тісно збилися в купу що трудно було пролазить між їх шершавими пнями.

2) Спишіть речення, розставляючи розділові знаки. Визначте тип кожної підрядної частини, вид підрядності, до кожного речення намалюйте схему.
Буває така музика яка хвилює душу яка надихає її яка підніма її над земним буденним.
Люди стверджують що колись саме на Трійцю Бог створив землю і ошляхетив її зеленню.

українська земля породила багатьох письменників і поетів, які не тільки збагатили нашу літературу, але й уславили її серед інших літератур світу. одне з найвеличніших імен серед них — ім'я лесі українки.   доля не була поблажливою до неї. захворівши в дитинстві, поетеса змушена була все життя долати тяжку недугу, вести, за її словами, "тридцятилітню війну" з хворобою. коротким було її життя — лише 42 роки прожила вона. не судилося їй особистого щастя, палкого взаємного кохання, щастя материнства. не стала, як мріяла, піаністкою, знівечена хворобою рука не слухалася, але за всі страждання і втрати леся українка була обдарована богом великим поетичним талантом, який вона віддала україні, своєму народові. найпершою, найвірнішою і найглибшою любов'ю лесі українки була її рідна земля — україна. і той куточок україни, де вона народилася, де пройшло її дитинство, — волинь, поділля.   леся українка змушена була часто подорожувати. як перелітні птахи, відчувши наближення зими, збираються у вирій, так і вона, змучена хвороби, покидала україну, спершу ненадовго, а потім усе частіше й частіше. наприкінці життя оселилася в грузії, приїжджаючи в україну лише в гості. але де б не була поетеса, — думками вона завжди линула в україну. про це — численні її поезії, згадки про милу рідну країну з її чудовими крає — розкішними правічними лісами, голубими озерами — навіяв дим, шо увірвався у відчинене вікно вагона, коли поетеса подорожувала до італії. дим чужини був гіркий, чадний. а як солодко пахнув він удома — дим багаття, вогнища.   із захопленням оспівала леся українка прекрасну рідну землю у вірші "красо україни, " але поетеса ніколи не була співцем "чистої природи". вона всюди бачила людину — з її горем і радістю, стражданням і надіями. вона, в першу чергу, була поетом-громадянином і свій обов'язок вбачала у служінні інтересам народу. про роль митця в суспільстві, про завдання поезії — вірш "слово, чому ти не твердая криця". її поетичне слово — то "меч", "іскриста зброя", що буде "здіймати голови з плеч" ворогів народу.