Твір-роздум на тему 1. Які вони, мрії Лесі Українки?
2. Чого навчає твір „Федько-халамидник“?

Объяснение:

                     Чого навчає оповідання «Федько-халамидник»?

   Оповідання Володимира Винниченка невеличке за обсягом, проте дуже повчальне.

   На прикладі Федька ми вчимося бути сильними, вміти за себе постояти. Хлопчик, попри намагання виділитися серед інших, мав добре серце. Це дуже проявилося у випадку, коли запускали повітряного змія. Те, що він трохи ображає своїх товаришів, не варте похвали. Федько любить говорити правду, за що його нагороджує батько монетами. Вміє терпіти біль, мовчки приймає покарання за витівки. Ніколи не зраджує товаришів. Провина Толика, взята на себе, коштувала Федькові життя. Поганий приклад показує Толик. Він кволий, має слабке здоров’я, тому витівка перейти річку по кризі привела до трагічного наслідку.Треба зважати на свої можливості та не робити необдуманих вчинків. Також погано обманювати та перекладати свою вину на інших, як це зробив Толя. Не можна бути черствими та байдужими, бо це може причинити біль іншим. Спірка, Стьопка, Васька, Грицик вчать нас бути дружніми, веселими.  

   Трагічні події  в оповіданні пробуджують співчуття, заставляють зрозуміти якими не треба бути, вчать вміти аналізувати свої життєві вчинки.

коли був живий мій прадід, він часто садив мене на коліна і  розповідав про війну. щоразу це була нова розповідь про дружбу, бойових товаришів, подвиги і військові будні. тоді я не розумів, що війна – це не тільки красиві історії, здатні викликати в душі патріотизм, гордість, хоробрість.

згодом я зрозумів, що війна – це найстрашніший злочин проти людства. на війні гинуть діти, дорослі, люди похилого віку. часом вони не мають ніякого відношення до війни, їм просто не пощастило. не пощастило народитися в цей час і в цьому місці. війна позбавляє людей без даху над головою, звичного життя, роботи. у період війни мирні люди не живуть, вони – виживають. виживають, намагаючись сховатися від обстрілів і прогодуватися. деякі змушені бігти, рятуючи своїх дітей і все, з чого складається їхнє життя.

військові, які захищають свій будинок, безсумнівно, заслуговують на повагу. всі ми пам’ятаємо і знаємо про велику вітчизняну війну. ми шануємо пам’ять загиблих і пишаємося героями того страшного часу. війни в сучасному світі не менш жорстокі. більш того, розроблені нові види зброї, здатні знищити все живе. згодом, я впевнений, з’являться нові герої, ті, хто зараз захищає свою батьківщину в війнах по всьому світу. їх біографії навчатимуть на уроках історії наші нащадки і відчувати почуття гордості, що вони їх земляки.

війна залишає за собою розруху. розбиті бомбардуваннями будинки, вулиці, заводи, і навіть цілі міста, а слідом за ними і людські долі … хтось не дочекався батька або сина, хтось повернувся з війни інвалідом, у кого-то зруйнований будинок. чи замислюються про це ті, хто знає про війну лише зі сторінок підручників і військових фільмів? думаю що ні. хоча ніхто з нас не застрахований, що через час війна прийде і в його будинок.

на питання «як я ставлюся до війни? » у мене є тільки одна відповідь: «я її боюся! ». і це страх не тільки за своє життя. це страх за мою сім’ю,  мою країну, за все людство.