Pacположите по порядку действия в рассказе: мать облила деда ;
внуки начали танцевать;
дед Максим пригласить чумаков; покурить люльку и пообщаться;
деду стали мерещиться черти;
у деда стали заплетаться ноги.

ответ: все просто треба його вивчити

Объяснение:

я ознайомився з даною темою твору та відразу зробив свої висновки. скаржитися на долю, звичайно, можна. це у нашому суспільстві ніхто не забороняє – адже людина вільна проявляти себе, як схоче. але такого не варто робити. ось моя думка. і я ладен навести кілька аргументів на її захист.

во-перше, допоки людина сидить на одному місці та скаржиться на свою долю, в її житті не відбувається ніяких змін на краще. тобто, її доля аж ніяк не стає кращою. навкруги такої людини бігають рідні та друзі, знайомі та просто співчутливі люди. вони намагаються : поради, метушаться, жаліють. так минають роки, а людина все одно сидить верхи на одному тому ж стільці та скаржиться.

щоб змінити життя на краще, потрібно щось для цього зробити. в світовій літературі на це існує добра казка-приклад «лиха доля». там дівчина мала лиху долю в образі гидкої старушенції. але, коли дівчина полюбила свою долю, викупала її, розчесала та вдягнула в нове плаття, доля подобрішала та стала тепліше ставитися до підопічної.

по-друге, на долю не варто скаржитися просто тому, що це заняття – говоріння зайвих слів. я часто спостерігав, що скаргами захоплюються не ті люди, в кого справжні проблеми, велике горе. не ті, кого застала лиха година. скаржаться ті, в кого справи йдуть так-сяк, посередньо. а от люди, в кого доля насправді лиха, не витрачають часу на пусті та скарги. вони прохають про , рятують ситуацію. для них цінна кожна хвилина.

у поемі тараса шевченка «наймичка» головна героїня ганна мала складну долю. але вона жодного разу не поскаржилася на неї. все життя вона дарувала добро та любов іншим.

доля справді знаходиться у наших власних руках - це підтверджується тим, що ми самі можемо її змінювати.