Короткий переказ гуси лебеді летять
,

Розділ перший

"Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Вони летять нижче розпатланих, обвислих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів. Дід говорить, що так співають лебедині крила. Я придивляюсь до їхнього маяння, прислухаюсь до їхнього співу, і мені теж хочеться полетіти за лебедями, тому й підіймаю руки, наче крила. І радість, і смуток, і срібний передзвін огортають та й огортають мене своїм снуванням".

Дід Дем'ян каже, що вони на крилах несуть весну й життя, а сонце золотими ключами відімкне землю.

Бабуся повела онука до церкви, а він роздивлявся картину страшного суду.

їхня качка вміла розпізнавати добрих і злих людей. Особливо не любила вона Митрофаненка й пустомолота Юхима Бабенка.

Михайлику дядько Себастьян передав листа від тата. Мати наказала сину покликати дядька Миколу, щоб прочитав листа. Батько живий і здоровий, передає всі поклони.

Хлопчик іде гуляти й зустрічає Петра Шевчика, однолітка, який намагався старшувати над Михайлом. Вони танцюють на кризі, гуляють лісом. Під снігом Михайло знайшов підсніжник. Дійсно, лебеді принесли на крилах весну.

Розділ другий

Михайлик самотужки навчився читати і вже в дев'ять років багато перечитав книг. Хлопець поважав хліборобську працю, навчався розуміти "скарби людського духу".

Мати гримала на сина за любов до книг, а потім запирала каганчик, щоб не читав уночі.

На Великдень із сусідом Іваном Михайлик зіграв навбитки, а потім пішов до дядька Юхима по книжки. Той пообіцяв дати "Пригоди Тома Сойєра" в обмін на чотири склянки гарбузового насіння.Мати Михайлика готувала насіння, бо дуже любила землю. Навіть розмовляла з нею.

До діда Дем'яна приїхав дядько Стратон, щоб той полагодив плуга. Дем'ян був найкращим майстром.

Поки мати була в сусідів, Михайло назбирав дві склянки насіння. На вулиці він зустрів бідну жінку із дитям і пригостив насінням малого.

Писар Юхим за це насіння дав йому почитати казки.

Удома мати спитала, чи він пригостив бідного хлопця насінням. За це вона не сварилась на сина.

Розділ третій

До матері Михайлика, тітки Ганни, прийшла попова наймичка Мар'яна. Вона пригостила їх марципанами та покликала Михайлика збирати черешні.

Хлопець узявся пасти кобилу Обмінну. Її помилково купив дід за порадою дядька Трохима. Обдурені чоловіки взяли замість коня кобилу. За це й прозвали її Обмінною.

Радість: лірична героїня поезії сповнена життєвого оптимізму, радості життя. у ній ніби живе «вітрогон-хлопчина», що не встоїть на місці, не дає зупинитися. він не зважає на жвавий міський рух, йому потрібні простір, широке поле для діяльності. тому не йде, а пролітає, і «похмурі люди» тільки підкреслюють радість, щастя героїні, її прагнення до дії. пломіний день: лірична героїня поезії (яка зливається з образом автора) має глибокі патріотичні почуття. її найбільша гордість і найбільший біль — україна. навколо так багато байдужих людей, і це тривожить, викликає протест. героїні хочеться розбудити цих байдужих, відчути «гарячий подих,» однодумців і діяти, рушати «на шляхи великі», бурлити «водоспадом», щоб «найгостріше слово — україна» стало найлагіднішим, наймирнішим.