До іть будь ласка! Які сузір'я можна побачити на Північному небі?

Для визначення місця розташування сузір'їв звичайно спочатку потрібно звернутися до карт зоряного неба, було б дуже добре відвідати обсерваторію або хоча б планетарій. Там все детально пояснять і до зорієнтуватися.

Звичайно перерахування потрібно почати з тих сузір'їв, які знаходяться в полі зору протягом цілого року, це Велика Ведмедиця (Великий Ківш); Гончі Пси; Кассіопея, Рись. Жираф.

Околополюсное: Мала Ведмедиця (з Полярної Зіркою); Цефей; Дракон.

Можливо щось і упустив, але всі інші більш видно в літній час: Волопас; Волосся Вероніки; Геркулес; Змія і ін.

І в коротко про те як дивитися на зірки.

Потрібно стати обличчям на Південь, тоді зліва буде Схід, а справа це Захід. Починати потрібно з вечора, коли зірки тільки з'являються. Перші три яскраві зірки, дві з них високо, практично в зеніті і права з них це зірка Вега (найяскравіша) і відноситься до сузір'я Ліри, ліва це Денеб із сузір'я Лебедя. Третя зірка, що на південь від це Альтаїр (сузір'я Орла) і т. Д.

Хотілося б зупинитися на Полярній Зірці. Це крайня зірка ручки ковша (Мала Ведмедиця) знаходиться близько Північного полюса.

Старшина Карпенко – один из шести человек, оставленных защищать отступление батальона в первые часы войны. Все они ведут себя по-разному. Карпенко – командир группы. Он сразу же распределил между членами группы чёткие обязанности и роли. Карпенко - из простой деревенской семьи, и до войны с немцами он был заместителем директора льнозавода. Но эта война для него не первая. Раньше ему уже пришлось воевать с финнами. С этой войны он пришёл с наградой. В нем чувствуется опытный воин. Карпенко - настоящий командир, и это видит вся его группа. На него можно положиться, он не подведет. Он мало думает о себе, больше – о своих товарищах. Василь Быков описывает его, как «уверенного в себе, властного командира». Но в то же время, у старшины - самые простые, невоенные мечты. В повести есть сцена, когда Карпенко засыпает, и ему видится во сне отец и трое его братьев. У него есть жена, молоденькая учительница Катя. Когда началась война, они ждали появления на свет первенца. В окопах, Карпенко думает о ней, о том, какой будет жизнь, когда война закончится. Он оптимист, и до конца будет оставаться сильным, уверенным в победе.

Сила духа старшины Карпенко проявляется особенно после того, как его смертельно ранили. Настоящий солдат, он не перестает отдавать команды, даже когда его собственная смерть смотрит ему в глаза. Он умирает, но не сдается. И остается одним из многочисленных героев, которые погибли в первые дни войны, выполняя до конца свою обязанность перед Родиной.