Напиши твір-роздум на тему «Що в житті людини найцінніше?» / напиши текст - роздумие на тему Что в жизни человека самое ценное

У кожного в житті є свої речі чи люди, без яких не уявляєш свого життя. Для одного — це гроші, для іншого — близькі люди. Для мене найбільш цінним у житті є мої батьки, найрідніші люди. Саме вони від щирого серця бажають нам усього найкращого. Сенс батьківського життя — їхні діти.

Є багато прикладів з літератури, котрі доводять важливість батьків у житті кожного. Багато героїв відомих українських творів вбачать найціннішим скарбом свого життя батька й матір. Чудовим прикладом є й Маруся з однойменної повісті Григорія Квітки-Основ’яненка. Дівчина з дитинства росла в любові й злагоді. Автор використовує пестливі слова, аби краще підкреслити ніжність дівчини, з якою вона ставилася до батьків.

Не можу не згадати відомої драми українського письменника Івана Котляревського «Наталка Полтавка». Головна героїня твору — звичайна селянська дівчина. Для неї найголовнішою в житті є її матір Терпелиха. Наталка залишилася без батька, тому дуже цінувала матусю, була готова на все заради неї. З самого дитинства дівчинка росла доброю, скромною, чесною, богомільною, працьовитою: «Золото — не дівка!. Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна — яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших за себе, яка трудяща, яка рукодільниця, що й себе, й матір на світі держить». Після смерті батька вона почала ще більше допомагати матері. Саме заради найріднішої жінки Наталка готова була вийти заміж за нелюба. Дівчина дуже цінула матір, не хотіла, щоб Терпелиха хвилювалася за неї. Усі односельчани дивувалися її відданості батькам.

Отже, тільки батьки є надійною опорою в житті кожного. Вона відіграють важливу роль, захищають від будь-яких життєвих негараздів. Найголовніше те, що саме ці люди з самого дитинства дарують нам почуття спокою, затишку, ніжності. Ніхто, окрім матусі, не зрозуміє краще й не підтримає. Ніхто, окрім татуся, не захистить і не дасть кращу пораду. Цінуймо наших батьків!

Объяснение:

Удачі!

Улітку всією сім’єю ми часто їде­мо за місто на дачу. це прекрасне місце для від­починку, адже неподалік невеличке озерце, біля якого можна засмагати. та й до лісу рукою по­дати. проте мій тато любить повторювати, що дача – це не тільки відпочинок, а й працетера­пія. він вигадав таке мудре словечко, бо вважає, що людина оздоровлюється не тільки завдяки сонцю, чистому повітрю й воді, а насамперед за­вдяки праці. тато залюбки майструє, оздоблює наш дачний будиночок, а я мамі й бабусі збирати врожай овочів і фруктів. а не­щодавно мені довірили відповідальну роботу – полоти грядки. я назвав це заняття боротьбою з бур’янами. ох і нахабні ці вороги! самі собі вродяться та й заважають овочам рости! то сонечко засту­пають, то вологу забирають, то поживні речови­ни крадуть. і стає рослинка кволою. аж тут я зі зброєю-сапою виходжу. ховай­теся, бур’яни! правда, треба бути дуже обереж­ним, бо ворог підступний, уміє маскуватися. хіба ж не було торік, що замість лободи я бу­рячки посполював? ! тож я уважно придивляюся, неквапливо ви­риваю бур’яни, собі сапою. озираю­ся назад – стоять рівними рядочками бурячки, мов воїни, що вишикувалися на парад. а пере­можений ворог лежить. він уже не страшний. після сеансу працетерапії почуваюся гор­дим. ще б пак, таку важливу роботу виконав – урятував урожай.   2-й текст.  улітку всією сім’єю ми часто їдемо за місто на дачу. там на нас чекає не лише відпочинок, а й працетерапія. так наш тато на­зиває лікування працею. торік мені довірили полоти грядки. я пере­конався, що це надзвичайно відповідальна ро­бота. по-перше, ти усвідомлюєш, що приносиш користь. адже бур’яни шкоди меш­канцям нашого городу. вони нахабно затуляють сонце, висмоктують вологу, а з нею і поживні речовини. від такого сусідства корисні рослини можуть загинути. по-друге, боротьба з бур’янами – справа не­легка. вони вміють маскуватися. тому потрібно придивлятися, що саме ти вириваєш: бурячка чи, може, лободу. крім цього, праця на городі приносить на­солоду. особливо приємним є результат: озир­нешся і бачиш – бурячки рядочками стоять, мов визволені з полону бранці, і радіють. а підкорені вороги вже не страшні, нехай лежать собі у міжряддях.