Ганс Христиан Андерсен самое невероятное пересказ

Человек, который представит нечто "самое невероятное" возьмет в жены принцессу, а в приданное – пол королевства. Тут же появилось множество желающих – разных возрастов и сословий, но никто не мог придумать ничего толкового.

В день представления, судьи выбрали удивительные часы, которые каждый раз, когда били, показывали живые картины. Били час – показывали Моисея с десятью заповедями. Два – счастливых Адама и Еву в райском саду. Три – трех царей с драгоценными дарами. Четыре – показывали четыре времени года. Пять – выходили пять чувств разных образов. В общем, признали часы "самым невероятным" изобретением молодого и доброго художника. Но в день присуждения награды произошло вот что: высокий сильный парень закричал, что он сделает сейчас нечто более невероятное, и разбил вдребезги часы тяжелым топором.

Судьи признали на этот раз победителем силача, который разрушил настоящее чудо искусства. Делать нечего, пришлось объявить о новой свадьбе, на которой жених только задирал голову, окруженный пением. Но тут в церковь вошли невероятные часы – целые и невредимые. Погибшие не могут встать из могил, но произведение искусства может возродиться. Из часов начали выходить фигуры, которые обращались к силачу со словами: "Стыдись!".

В полночь вышел ночной сторож, и рассек жезлом лоб жениху, отомстив тем самым. Часы исчезли, а свечи превратились в цветы, звезды засияли, и заиграла чудная мелодия органа. Вот это и стало "самым невероятным"!

Своєрідність творчості Михайла Юрійовича Лермонтова в тому, що поет був прихильником і романтизму, і реалізму. В своїй творчості він пройшов шлях від романтизму до реалізму. Навіть в його творах, написаних під кінець творчої діяльності, зустрічаються мотиви романтизму.

Але, незважаючи на напрям, в якому він працював автор завжди проявляв зацікавленість до особистості, яка завжди постає в його творах вільнолюбивою та шукаючою, а значить самотньою, незадоволеною та трагічно нещасливою.

У світовій літературній спадщині Лермонтов зарекомендував

себе поезією 1837 року “Смерть поета”, яка відразу сформулювала поетове місце серед інших митців слова та в суспільстві загалом.

В ліриці Лермонтова звучить туга за гармонією, щастям, спокоєм, які являються поету недосяжними. Багато віршів Лермонтов присвятив природі. У його поезіях показаний широкий пейзаж, який сягає незмірного Але ліричний герой перебуває за межами пейзажу, він там, де глядач.

У Лермонтова природа і ліричний герой завжди окремо. Поет показує двозначність світу: це світ буденності, що оточує поета, і світ ідеалу, куди рветься його душа. В думках автор завжди лине до

чогось постійного та вічного. У змалюванні природи переважають слова й вирази небуденного, максимально узагальненого змісту. Таким чином природа перетворилася у символ душевних переживань, якоїсь вічної таїни.

В поезіях про природу гостро бринить мотив самотності, як і у віршах інтимної лірики.

Творчий путь Лермонтова тривав більше десятка років, однак за такий недовгий проміжок часу поет так багато сказав. Він залишив помітний слід в російській літературній спадщині.

Объяснение: