З якою метою пан Енгельгардт вирішив зробити з юного Шевченка власного художника? У яких визначних митців пензля вчився Тарас Шевченко містах Вільно та Петербург? Чи влаштував Тараса такий іб навчання?

1. Объяснение:Пан Енгельгардт зробив із Тараса власного художника тому що хотів щоб друзі і знайомі йому завидували .

2. Енгельгардт віддає Тараса вчитися у досвідченого майстра, Яна Рустемаса.

1831 року сімнадцятирічний Шевченко приїздить до Петербурга, куди було переведено Енгельгардта, 1832 року Енгельгардт законтрактував Шевченка на чотири роки Ширяєву - різних живописних справ майстру.

3. Ні Тараса такий іб навчання не влаштував .

Театр у всі часи був для культурних народів великою цінністю, яка мала незвичайне моральне, культурне й громадське значення як школа, що безпосередньо давала масам усе те, що життя, наука й знання. чим світліші часи, чим буйніший розгін і розквіт національного життя, тим більше з’являється матеріалу для драматичної творчості, яка стає найвірнішим дзеркалом почу­вань, ідей та змагань, якими громадянство в певний час жило. нам, глядачам початку xxi століття, навіть і на думку не спа­дає задуматися над тим, який важкий, нерідко тернистий шлях пройшов український професійний театр. на початку 20-х рр. xx ст. діяло 74 професійні театри, чис­ленні самодіяльні театри на периферії та пересувні робітничо- селянські театри, що спеціалізувалися на агітках, прославляючи месіанізм пролетаріату. у києві 1918 р. функціонували держав­ний драматичний театр, очолюваний олександром загаровим, дер­жавний народний театр під керівництвом панаса саксаганського і «молодий театр» леся курбаса. у 1919-1920 рр. у галичині й на буковині діяли «новий львівський театр», чернівецький театр і державний театр зунр. у 1919 р. організувався дер­жавний театр імені т. шевченка в катеринославі, у 1920 р.— у вінниці імені і. франка (керівник гнат юра). 1922 р. керова­ний лесем курбасом київський драматичний театр перейменовано на «березіль», 1926 р. його перевели до харкова, тодішньої сто­лиці україни. народившись і розквітнувши на хвилі національ­ного відродження, театр узяв собі назву «березіль» — тобто березень, перший місяць весни, ставши «за справжню весну укра­їнського театру». «березіль» власне був і театром, і мистець­кою лабораторією, закладом, що проводив значну культурно- громадську роботу, організувавши творчі майстерні на периферії (бориспіль, біла церква) та в києві, де проводилася підготовка режисерів, акторів, драматургів, критиків, працівників театру.