Повідомлення про "Гуси лебеді летять..." у науковому стилі

Ухроні є важлива місія – змінити соціальний устрій своєї країни, щоб більше не страждали ні тварини, ні люди. якщо хроня особистість, то тварини здебільшого відображають людські соціальні типажі: задиркуватий кіт-бандит рата, рекламними слоганами папуга-політикан фері, інтелігентна філологиня вівчарка доллі, звичайнісінький обиватель хом’як хомка та багато інших. у кожного з цих героїв свій вибір, своя доля і своя мова, що вдалося авторці напрочуд вдало. проте, наявність у книзі для дітей величезної кількості сленгових слів та жаргонізмів збиває з пантелику і часто дратує, оскільки замулює зміст. тут можна зустріти і сленг чиновників, і слова, які використовують маргінали, й ті словесні конструкції та епітети, з якими так наполегливо воюють вчителі та батьки. нащо легітимізувати цю лексику і спосіб мислення через літературу для дітей? не розумі багато у творі згадано різноманітних торгівельних марок, наявні культурні відсилки, але ці згадки безсистемні, у них читач потопає, як в інформаційному смітті, і це теж дратує і заважає читати. так само заважають сприйняттю тексту політичні мотиви: політикою, мов радіацією, просякнуте все життя. якщо події першої частини відбуваються в умовно реальному світі, то вся друга – це мандрівка чорнобильською зоною. хроня прагне знайти інформацію про своїх родичів, а для того йому потрібно пройти випробування – дійти до прип’яті, покинутого міста, і поговорити з людьми, які знали його батьків. усі намагання героїв на щось вплинути завершуються нічим. помирає вівчарка доллі, знайшовши таки могилу свого любого професора. повертається до клітки хом’як хомка, обирає сите життя і несвободу, й втрачає дар мови. пристає до злодіїв кіт рата. а папуга фері відлітає в еміграцію. цілком типові моделі поведінки. а хроня і його вірний рекс ідуть у чорнобильську зону. зона – міфічне, фантасмагоричне місце, де стикаються різні часові пояси та світоглядно-образні системи. окрім різноманітних бандитських угруповань, у зоні героям зустрічається пляшкоїд, новітній монстр, який харчується пластиковими пляшками і має атомне серце, він жалюгідний і бридкий. такий собі «український горлум». є тут й охоронці родового вогнища та пам’яті цур і пек, позитивні персонажі, які дуже полюбляють дивитися рекламу по телевізору, тобто, вже заражені негативним впливом «цивілізації». іншим представником міфічного табору є мудрий трьохсотрічний крук гай, який розмовляє мовою богословських книжок і крилатими висловами, адаптованими до ситуації. а ще у крука є місія – він бачив, де люди лишали ключі від своїх осель, коли виїжджали із зони після вибуху, і тепер може підказати, де шукати ключ, коли хтось захоче повернутися. є хроні бородань джохар, представник національної «неруської» меншини, і цей соціальний мотив прописано дуже яскраво. кожен із героїв шукає своє місце під сонцем, а для цього потрібно зрозуміти, звідки твої корені. щоб зрозуміти себе, цур і пек влаштовують хроні та його друзям подорож у минуле, і це природно, що надалі хроня постає вже не як безрідний утікач з інтернату, а молодший з роду поліщуків. згодом виявляється, що нашийник рекса дуже дорогий, і коштів, отриманих з його продажу, вистачить на дорогу з києва до бердянська, де, можливо, ще мешкають рідні головного героя. як виявилося, пошуки у бердянську не завершуються.