Дайте відповіді на запитання.
У Х-ХI ст. Візантійська імперія і Русь-Україна часто воювали одна з одною, але завжди прагнули до миру між собою.
1) чи вважаєте ви правильним це твердження?
2) думку обґрунтуйте прикладами з історії часів Володимира Великого і Ярослава Мудрого

Досі історики розходяться із приводу кількості візантійських походів, називаючи від 6-ти до 10—12-ти. Русь завжди була наступаючою стороною. Якщо на початку руси ставили собі за мету переважно здобуття військової здобичі, то пізніше однією з головних цілей походів стало забезпечення для руських купців доступу на ринки імперії та отримання максимальних привілеїв для них. Розбудовуючи державу на теренах Східної Європи, київські князі почали дбати про встановлення постійних дипломатичних стосунків із Константинополем, що підвищувало престиж Русі й відповідало її стратегічним інтересам на південному сході. Русь прагнула вивільнити від кочовиків, які часто ставали знаряддям зовнішньої політики Візантії, торгові шляхи, що вели до Криму, Приазов'я та Закавказзя. Досягаючи воєнними засобами значного чи часткового успіху, Київська Русь у подальшому охоче йшла на переговори з імперією, щоб забезпечити досягнуте дипломатичними угодами.

Конец 50-х - начало 60-х годов характеризуются постоянным нагнетанием международной напряжённости:   1956 год. суэцкий кризис. подавление революции в венгрии.  1960 год. полёт лётчика-шпиона пауэрса над территорией .  1961 год. размещение американских ядерных ракет в турции.  1961 год. строительство берлинской стены.  наконец, вершиной противостояния стало размещение советских ядерных ракет на кубе в 1962 году.  осенью 1962 года мир оказался в шаге от начала 3-ей мировой войны.  то, что у хрущёва хватило ума принять американский ультиматум и 28 октября 1962 года начать демонтаж ядерных ракет, явилось реальным, а не демагогическим подтверждением того, что не хотят войны.  именно это событие принято считать началом разрядки международной напряжённости.