Особливості наукового стилю. Прочитайте уривок тексту, охарактеризуйте риси наукового стилю в ньому, підкресліть терміни, професійні слова Науковий стиль української мови має свої особливості. Його основна функція – інформативна; завдання – передавання наукової інформації; обставини мовлення – офіційні. Досить широким є діапазон його використання – наукові праці (дисертації, монографії, статті, доповіді, реферати, рецензії, анотації, тези), підручники і навчальні посібники для ВНЗ, науково-популярні журнали. Загальні ознаки наукового стилю мови – поняттєвість, об’єктивність, точність, логічність, доказовість, аргументованість, переконливість, узагальнення, абстрагованість, висновки; мовні ознаки – усна і писемна форми, широке використання термінів та іншомовної лексики, номенклатурних назв, символів, таблиць, діаграм, схем, графіків, цитат, переважання складних речень; форма тексту – монологічна (опис, міркування). Як функційний різновид високорозвиненої літературної мови, науковий стиль репрезентує багатство виражальних можливостей української мови, забезпечуючи спілкування у важливих сферах суспільного життя.

Крім загальних функцій у вихованні дитини батько і мати виконують ще й специфічні, які засновані на статевому розходженні. За своєю природою і соціальним статусом чоловік споконвіку є надійною опорою і захистом завдяки тому, що він більш розвинений фізично, активний у всіх відносинах. Лицарські якості, давно розгублені в сучасному світі, але проте бажаний образ чоловіка і батька – це образ справжнього чоловіка, сильного духом, людини честі і обов’язку.

Тане, розбавляється перекрученими поняттями образ справжнього чоловіка і прирівнюється до образу самця. Однак дати чоловікові справжню оцінку можна на підставі того, який він як чоловік й батько, як глава сім’ї, як вихователь. Адже сімейний побут вимагає від людини прояви найблагородніших якостей, таких, як розум і терпіння, вміння рахуватися з чужою думкою і вчитися на власних помилках. Мистецтву виховання, як будь-якому ремеслу, потрібно вчитися, і тоді кропітка щоденна праця обов’язково принесе позитивні результати. Модель побудови сімейних відносин між матір’ю і батьком стане для дітей в майбутньому основою для організації власного сімейного життя.

Роль чоловіка в сім’ї часто буває недооцінена. Дуже важливу роль він має у вихованні синів, адже хто, як не справжній чоловік, своїм прикладом навчить дитину тому, як треба ставитися до жінки, піклуватися про сім’ю, ділити між усіма членами сім’ї тягар господарських турбот, навчить вирішувати конфлікти, створювати дружні відносини в сім’ї. Тільки в повноцінній сім’ї, де з дитинства прищеплюються належні стереотипи внутрішніх сімейних взаємин, можливо підготувати дитину до майбутнього дорослого життя. Дівчатка і хлопчики, які виросли без батьків, стають хорошими працівниками, вірними товаришами, але дуже складно їм даються труднощі сімейного життя, адже перед ними не було живого прикладу чоловічої поведінки.

Батьки частіш усього дуже стримані в прояві своєї любові, проте ця стриманість буде цінуватися дітьми не менше, ніж безмежна ласка матері. Батько своїм існуванням вносить гармонію і розміреність в сімейне життя, стримує почуття безрозсудною любові матері до дитини, є таким собі якорем. Мужність і сила характеру вчать дітей долати труднощі, спонукає перемагати, виховує волю. На плечах батька має лежати і військово-патріотичне виховання . Могутню виховну силу мають сімейні традиції, і де, як не в повноцінній сім’ї, можна відчути їхній вплив.

Але часто діти наслідують не тільки позитивний приклад батьків, а й погані риси характеру. Величезну помилку роблять ті батьки, які для виховання вибрали силові методи. Шкода, що багато людей не розуміють, що авторитет сили – найслабший і недовговічний авторитет, він не переконує, а пригнічує, народжує такі якості характеру, як боягузтво і прислужництво. Великої шкоди вихованню дитини завдає батьківська поблажливість, коли батьки не надають особливого значення дрібним, на їх думку, провинам дитини. Важливо, щоб батько і мати були єдині в обраному методі виховання. Розкидане сміття повинно бути прибране, розірвана книга приведена в порядок, нехай в перший час одному з батьків доведеться брати в цьому безпосередню участь, зате подібні уроки виховують у дитини почуття відповідальності. Якщо ж з боку батька дитина знаходить постійні поблажки, відмовки і виправдання, мамині зусилля будуть марними, тому що її авторитет буде підірвано.

Хорошому батькові необхідно кожен день свого життя пов’язувати з життям сім’ї, свої інтереси – з інтересами дітей, залучати дітей до своїх захоплень, справ і турбот. Батько стає хорошим вихователем тоді, коли його власне життя є прикладом для наслідування. Батькові в очах дітей потрібно стати борцем за правду і справедливість, щоб виростити з дитини не скептика, а людину, готову до дії, щоб надалі дитина була не безпорадною при зіткненні з труднощами і несправедливістю сучасного світу. Справжній батько – це старший товариш, який завжди зрозуміє і до в труднощах справою або радою, завжди стане на захист. Це вчитель, який відкриває перед дитиною нелегку дорогу життя, вчить стриманості, діловитості і вмінню тримати своє слово.

Объяснение:

Можно лучший ответ?)