Цитатна характеристика Михайлика з твору "Гуси-Лебеді летять"

Чего ты вообще сказал не надо писать что попало

Працьовитий: «Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом»

Допитливий: «Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха... І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».

Сильний: «Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники,..»

Цілеспрямований: «Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».

Люблячий та душевний: «Смуток і жаль перехопили мені горло. Я нескоро-нескоро зумів сказати: — Ти приїжджай до нас, Мар’яночко, бо ми всі дуже любимо тебе

похвала́ похвали́

похвала́ похвали́родовий похвали́ похва́л

похвала́ похвали́родовий похвали́ похва́лдавальний похвалі́ похвала́м

похвала́ похвали́родовий похвали́ похва́лдавальний похвалі́ похвала́мзнахідний похвалу́ похвали́

похвала́ похвали́родовий похвали́ похва́лдавальний похвалі́ похвала́мзнахідний похвалу́ похвали́орудний похвало́ю похвала́ми

похвала́ похвали́родовий похвали́ похва́лдавальний похвалі́ похвала́мзнахідний похвалу́