«Роздуми про бідність» за романом Федора Достоєвського «Злочин і кара»

У своєму романі «Злочин і кара» Ф. М. Достоєвський піднімає тему бідних, маленьких людей. Суспільство, в якому живуть герої роману, так влаштовано, що життя кожного з них можливе лише на принизливих умовах, на постійних угодах із совістю. Письменник зображує гнітючі умови безвихідного життя людини, змушуючи за долями людей побачити образ злочинного світу, де принижена і придавлена бідна людина не має куди піти. Епізоди, які малюють життя бідних людей, говорять про те, що долі героїв роману обумовлені не якимись випадковими трагічними обставинами або їх особистісними якостями, а законами устрою суспільства.

Ф. Достоєвський утверджує, що ідея Раскольникова безпосередньо пов’язана з умовами його життя, зі страшним світом петербурзької бідноти. Малюючи жахливу картину духоти, бруду і скупченості людей, Ф. Достоєвський в той же час зображує самотність людини в натовпі, її духовну самотність та життєву неприкаяність.

Объяснение:

23 Ардж

просто дедок перестарался со сказками, внушая его еще неокрепшему умом мальчику. а так ничего вопиющего тут не вижу, если люди так сентиментальны, то пусть начнут с себя; перестать есть мясо, колбасу, консервов, яйц, салатов, картошку, хлеб (ведь растения тоже живые организмы ), разумется такое просто невозможно. Значит, все это всего-навсего наивные сентименты со стороны автора (айтматов), не выдерживающее никакой критики. Природу надо защищать и любить, с этим конечно не спорю, но по крайней мере не такими методами как у старика Момуна. Лучше бы он такие сказки не рассказывал, раз если был готов ради собственной шкуры стрелять в оленей, если бы он тогда , в том месте застрелил бы Сейдахмата вместо марала, зато какая была бы концовка у повести. Дед мгновенно бы превратился перед внуком в героя, а дальше как окончить повесть, это дело техники.

Подробнее на Кино-Театр.РУ https://www.kino-teatr.ru/kino/movie/sov/9098/forum/