romaha1

19.08.2020 01:45

Українська література

Есть ответ 👍

іть. запитання:
Позначте рядок, в усіх реченнях якого є слова зі зменшено-здрібнілими суфіксами
а) На мить підвівши голову, стара знахарка Докія побачила на пагорбі біля самотньої молоденької берізки тремтяче марево. Лише у берізки, що стояла на пагорбі, золотилися листочки, немов для неї однієї вже настала осінь.
б) Марево тремтіло й поступово тануло на сонці, немов зіткане з весняних випарів Чортового болота, що розляглося за горбами. Мало хто знав, яку силу й наснагу дають вони людському тілу, порубаному ворожими шаблями чи виснаженому нещадною хворобою.
в) Знахарка здригнулася, мов від лихого передчуття, бо на пагорбі вже не безтілесне марево тремтіло, а чітко різьбився на тлі неба справжній вершник. Звідки взявся він, вбраний у незнаний тут чудернацький одяг?
г) Однак вітер ущух так само раптово, як і з’явився, хмара розтанула, не зронивши жодної краплинки дощу. Визбиравши листя, він скочив на коня і швидко зник по дорозі до сільської корчми.
ЦЕ ТЕКСТ ЯКЩО ЩО...

На мить підвівши голову, стара знахарка Докія побачила на пагорбі біля самотньої молоденької берізки тремтяче марево. Його розмиті, нечіткі контури нагадували казкового вершника. Марево тремтіло й поступово тануло на сонці, немов зіткане з весняних випарів Чортового болота, що розляглося за горбами.
Докія нахилилася, шукаючи серед торішнього сухолисту свіжі зелененькі листочки. Мало хто знав, яку силу й наснагу дають вони людському тілу, порубаному ворожими шаблями чи виснаженому нещадною хворобою. Зірвавши ті жадні листочки весняної трави, Докія випросталась і ще раз кинула погляд на пагорб із молоденькою берізкою. Знахарка здригнулася, мов від лихого передчуття, бо на пагорбі вже не безтілесне марево тремтіло, а чітко різьбився на тлі неба справжній вершник. Звідки взявся він, вбраний у незнаний тут чудернацький одяг? Невідомий зліз із коня, простягнув руки до неба. Чорні хмари вмить відгукнулися на його жест і закрили синю безкінечність весняного неба. Рвучкий порив вітру пригнув дерева мало не до землі. Докія ледь встигла пригорнути живодайні зелені листочки, щоб вітер не вирвав їх із рук і геть не розвіяв.
На землю несподівано впала пітьма. Гостра блискавиця вогняним лезом на мить розітнула її, і у відповідь пітьма застогнала глухим неприродним гуркотом грому.
Однак вітер ущух так само раптово, як і з’явився, хмара розтанула, не зронивши жодної краплинки дощу. І знову довкола запанував лагідний весняний день. Лише у берізки, що стояла на пагорбі, золотилися листочки, немов для неї однієї вже настала осінь.
Те золотаве листячко, на щастя, посипалося долі, невідомий жадібно загрібав його жменями, набивав гаманець та кишені. Визбиравши листя, він скочив на коня й швидко зник по дорозі до сільської корчми.
На пагорбі біля Чортових боліт лишився білий скелет щойно юної, а тепер всохлої берізки. Отямившись, Докія запізніло перехрестилася тремтячими пальцями.
Скрипка вигравала, збуджуючи настрій і викликаючи загальне захоплення.
Скрипаль своєю веселою грою намагався заслужити прихильність козаків. Розвіє музика тяжкі думи, розпогодиться трохи на душі, і котрийсь із козаків зробить замовлення, не забувши при тому подякувати золотими монетами скрипалеві.
(За А. Горовим)