Самохаоактеристика енея

самохаоактеристика енея це очень гарна вещь, це ж украинский?

прислів'ям є назва роману, прислів'ям названо й декілька розділів: "наука не йде до бука", "козак — не без щастя, дівка — не без долі", "старе та поновлене", "лихо не мовчить". рясно їх розсипано й по тексту. ось деякі з них: "життя — що стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши", "на людях і смерть красна", "біда, кажуть, не сама ходить, а з дітками", "добре, кажуть, дожидати треба, а лихе — само прийде", "яка земля, такі й люди", "дарованому коневі в зуби не дивляться", "що громаді, те й бабі".

прислів'я у романі — це ті центри, на які опирається чи від яких відштовхується авторська розповідь. вони завжди до місця і на місці. щедро насичена ними й мова персонажів, де вони також виступають опорними моментами, незаперечними істинами і часто виразну соціальну характеристику тому, хто говорить: "з хама не буде пана" (генеральша); "покірливе телятко дві матки ссе" (генерал); "мандрівочка — наша тіточка" (кріпаки). за прислів'їв та приказок ("кому воля, а кому неволя", "риба без води, а чоловік без землі гине", "суха ложка рот дере") характеризуються персонажі, передається художній досвід народу.

автори роману не лише використовували народну мудрість, а й за її зразком створювали свої афоризми, як-от: "дожидати страшного, страшніше, ніж його переживати", "селянин без поля — старець без рук і без ніг", "злодійкувате життя не по душі самому запеклому злодієві", "яке життя, таке й товариство", "робиш, щоб було що їсти, іси, щоб здужав робити", "учили, щоб бити, били, щоб учили".

роман п. мирного та і. білика "хіба ревуть воли, як ясла повні? " засвідчив дальший розвиток і збагачення української літературної мови. як і їх попередники на літературній ниві, автори роману орієнтувалися на багату лексично, майстерно оброблену протягом сторіч мову усної народної поезії. та письменники не просто використовують окремі зразки народної мудрості, а її духом проймають весь зміст твору.