Образ Павлуся з повісті "за сестрою". До іть будь ласка

Повість А. Чайковського “За сестрою.” була написана в 1907 році й відразу ж здобула широку популярність. Твір переносить нас у часи середньовіччя, коли татаро-турецькі загарбники руйнували українські містечка й села, вбивали, забирали в полон людей. А мужні козаки виборювали волю для своєї землі.

Але мені сподобалося те, що “За сестрою” – не просто твір про історичні події, а повість про пригоди, мандри, вірність і мужність.

Головний герой повісті – підліток Павлусь. Скільки пригод випало на його долю! Хлопець жив у сел івка

з дідусем, матір’ю та сестрою Ганнусею, але одного дня життя його перевернулося.

Павлусь утратив рідних, а сестру вороги забрали в полон. Щоб урятувати її,, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлусь намагається довести собі, що він – гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України.

Саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду!

Його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратив почуття гідності,

допомагав іншим у скруті. Звісно, що таким сміливцям посміхається доля. Павлусь досяг своєї мети: Девлет-гірей відпускає сміливого хлопчину з сестрою з неволі та навіть дає охоронну грамоту, щоб дорогою не чіпали татари.

Думаю, що в майбутньому з Павлуся дійсно вийшов гарний козацький кошовий.

“Я поклав собі за ціль мого життя, – переповісти в белетристичній формі нашу історію з козацького періоду й тим заповнити цю прогалину в нашій літературі. До того часу мало хто до того брався”, – писав А. Чайковський про свою спадщину. Вважаю, це вдалося письменникові в повній мірі, оскільки повість “За сестрою” – чудовий твір!

Окрім того, що дуже цікавий, він містить у собі важливу думку – необхідно бути мужнім, чесним, добрим і любити свою родину й рідний край.

Объяснение:

ответ:

рік написання: 1963 жанр: автобіографічна повість тема «гуси-лебеді летять»: зображення життєвої долі українського села першої половини хх століття, епізодів з власного дитинства м. стельмаха, коли він був дев’яти-десятирічним хлопчиком. ідея «гуси-лебеді летять»: автор закликає не бути «холоднооким», уміти бачити красу, любити рідну землю, що «така свіжа, така м’яка, мов колиска», «щоб люди мали людяність у серці, хліб на столі і не журились». герої твору «гуси-лебеді летять» михайлик, його мати та батько, дід і баба, попова наймичка мар’яна, дівчина люба, кобзар левко, майстер на всі руки дід дем’ян, ну і, звичайно, дядько себастіян — це полюс добра. а полюс зла — улізливий кар’єрист юхрим бабенко, «скупий рицар» дядько володимир, дядько сергій з його «темною душею»… особливості твору «гуси-лебеді летять» • розповідь від першої особи; • автобіографічність; • символічний образ гусей-лебедів; • зв’язок з народознавством; • наявність ліричних відступів (розмірковування хлопчика над власними вчинками, поведінкою інших людей, сприйняття ним оточуючого світу; розповідь про минуле життя інших героїв). про що «гуси-лебеді летять» тільки-тільки відлютувала громадянська війна. через село хвилями прокочувалися червоні козаки, гетьманці, січові стрільці, петлюрівці, пройшло, відступаючи військо пілсудського. у лісах іще блукають ті, кого голова комнезаму дядько себастіян називає бандитами. з херсонщини прибивається виснажена жінка з дитиною,— там голод. про голод у південних селах говорять дядьки в своїх стихійних «політбесідах», згадуючи і про підступну «багряницю», антанту, розруху. «рощот панам» вони вже дали — поміщицькі маєтки, економії розгромлено, ще «коли настала революція». незаможники тепер ведуть суперечки про землю, їм якраз нарізають ділянки з колишнього панського поля. цікаво коментує розвиток подій церковний староста, який до нової влади ставиться недовірливо, причому деякі його критичні репліки влучають у ціль досить точно: «…колись усі були люди, а тепер стали — куркулі, середняки і злидні»; «…що було моїм, то було моїм, а тепер ніхто не добере, де моє, де твоє, а де наше». «гуси-лебеді летять…» історія створення у 1963 році михайло панасович стельмах написав повість про власне дитинство — «гуси-лебеді летять», де показує людей і обставини так, як він їх побачив, запам’ятав, зрозумів. повість «гуси-лебеді летять» м. п. стельмах присвятив своїм батькам — «з любов’ю і зажурою». у творі м. стельмах показав лад сільського життя з його естетикою, педагогікою й етикою не в якомусь законсервованому стані, а в складній історичній динаміці — під колючими вітрами часу (1921–1922 роки).