Запишіть аналіз поезій Тіртея і Сапфо у зошит за поданим зразком

Вірш Тіртея «Добре вмирати тому…» є елегією, тому що він має повчальний характер: на прикладі двох доль ліричних героїв підводить читача до висновку, що єдиним правильним вибором є захист батьківщини.

Жанр – елегія. Тема  «Добре вмирати тому…» — заклик до боротьби за свободу свого народу.

Має форму двовірша: гекзаметр + пентаметр.

Ідея – заклик до боротьби за свободу свого народу.Головна думка – Краще вмерти за вітчизну, ніж бути втікачем, а потім жебракувати по світу. Головне для воїна – чесно загинути в бою за батьківщину, захищаючи її до останнього подиху, ніж вкрити себе безслав’ям  боягуза.

Автор поезії хоче довести, що почесніше бути хоробрим воїном і загинути у славі, за свою Батьківщину, аніж осоромитися самому і заплямувати, зробити удвічі нещаснішою свою сім’ю.

Тіртей доводить що іншого виходу немає: якщо ти чесна людина, то повинен захищати свою батьківщину.

епітети – хоробрі бійці, родючі ниви, матір мила, батько старий, дітки дрібні, жінка смутна, лихо та злидні тяжкі.

метафори: лихо та злидні гнатимуть скрізь втікача, горе й зневага за ним підуть усюди слідом, духом могутнім і мужнім ви груди свої загартуйте.

Объяснение:

вірш Сапфо

Барвношатна владарка, Афродіто…»

Лірика – інтимна

Тема – звернення до богині кохання Афродіти

Ідея – показати силу почуттів ліричної героїні

Жанр – гімн.

Це хвалебна пісня античної поезії. У творі багато звернень до богині, перераховуються її подвиги, використано багато художніх троп. Античний гімн зазвичай закінчувався молитвою або закляттям, як і у вірші Сапфо. Властиві емоційна насиченість, нагромадження окличних речень, звернень, повторів.

Лірична героїня закохана, нове почуття приносить їй тугу, вона звертається до Афродіти із закликами і молитвами, сподіваючись на щастя.

Епітети: «барвношатна владарко», «усміх ясний», «вірна помічниця», «ярмо любовне»,«бентежне серце», “підступи тайні”, “міцнокрила зграя”, “блаженна Афродіта”, “безсмертне лице”.

Метафори: ярмо любовне, серце урятуй, підступів повна.

Порівняння: «над землею темною, наче вихор».

Анафора і антитеза: «Хто тікає — скрізь піде за тобою, Хто дарів не взяв — сам дари нестиме, Хто не любить нині, полюбить скоро»

Блудный сын успел вернуться к отцу, попросить прощения, покаяться, выразить свою сыновью благодарность. А Дуня вернулась слишком поздно. Всю оставшуюся жизнь ей придётся жить с чувством вины, с терзаниями и угрызениями совести. Но это слишком позднее раскаяние. Отец никогда уже не сможет выслушать и простить свою любимую дочь. Важность эпизода в том, что он не только разобраться в чувствах героев, оценить их поступки, но и понять содержание всей повести. Эпизод «Дуня на могиле отца» является заключительным в повести А. С. Пушкина «Станционный смотритель». Он небольшой, но самый яркий и важный.

Объяснение:

Если что переделаю