Жіночий образ у романі Айвенго.На дві сторінки!
!!
Дам 30

ответ:Роль образу жінки у романі. (Кожна жінка втілює в собі риси того часу, в якому живе. Завдяки їй ми дізнаємося, що було в характері жінки на першо­му місці – любов чи корисливість. Які риси характеру жінки далекої давнини притаманні нашій сучасниці.) Леді Ровена – холодна аристократка. (Красуня, непорушна, наче статуя, Ко­ролева Краси на турнірі.

Айвєнго кохає величну Ровену. Вона нічого не робить задтя нього. Вона розуміла, шо Айвєнго мріяв про Ребекку, але й знача, що їм р^зом ніколи не бути – різне соціачьне походження. Вона, незважаючина свою холодність, ревнувала Айвєнго до Ребекки, бо знала, що навіть у шлюбі з нею він пам’ятатиме Ребекку.) Ребекка – дочка Ісаака із Йорка. (Неперевєршєна красуня, юдейка, дочка з народу.

Це вона виходила хворого Айвєнго. Вона добре запам’ятала уроки Міріан. найкращої лікарки її країни. Вона власноруч обмиває рани Айвєнго, умовляє батька, щоб лицар перебував у їхньому домі. Старий Ісаак розумів, що лицар Айвєнго не може перебувати в домі юдея, але погодився, не відмо­вив дочці. Ребекка кохає Айвєнго, а він кохає її.

Це він виходить на турнір із Бріян де Буагільбером, щоб врятувати від страти чудову жінку.)Полонянка Ульріка. (Майже божевільна Ульріка нагадує, що і в ній ще живуть почуття честі й гідності. Колись Фрон де Беф узяв її у полон. Нікого з рідних у неї нема.

З нею поводяться, як із рабинею. Це вона влаштовує пожежу в замку й впускає до нього воїнів з лісу – сподвижників народного месника Локслі.) Жінка – втілення щирості й кохання. (Жінка підкреслює кращі риси тих чоло­віків, які знаходяться поруч. Жіночі образи несуть на собі відбиток свого часу.

Объяснение:

1) Судьба Андрея Соколова героическая. Героическая потому что, этот человек с достоинством смог вынести все испытания которые послала ему жизнь. Война, побег из плена, смерть семьи, обретение надежды (весть а том что сын Анатолий жив) и отчаяние (сын был убит в последний день войны). Все события в жизни Андрея так или иначе делали его сильней, закаляли его характер. 

2) Очень ярко описывает характер Андрея Соколова сцена до у Мюллера. Прежде чем вести солдата на расстрел, комендант блока Мюллер предложил ему выпить и закусить за победу немцев. Практически глядя в глаза смерти, отважный боец отказался от такого предложения. Мюллер только улыбнулся и приказал пить Андрею за свою гибель. Терять пленному уже было нечего, и он выпил за избавление от своих мук. Несмотря на то, что боец был очень голодным, к закуске фашистов он так и не притронулся. Немцы налили второй стакан арестованному и снова предлагают ему закусить, на что Андрей ответил немцу: «Извините, герр комендант, я и после второго стакана не привык закусывать». Рассмеялись фашисты, налили Соколову третий стакан и решили не убивать его, потому что он показал себя как настоящий, верный своей родине солдат. Его отпустили в лагерь, а за проявленную смелость дали буханку хлеба и кусок сала. В блоке разделили провизию поровну.

3) Практически эпизодичный, но на мой взгляд очень важный персонаж, военный доктор. Соколов встретил его ночью в церкви куда немцы загнали пленных на ночевку. Доктор вправил Андрею его выбитую руку. Этот человек не смотря на трудности не забывал о своем долге, о том что он нужен этим людям "Вот что значит настоящий доктор! Он и в плену и в потемках свое великое дело делал."

4) Сюжет рассказа основан на реальных событиях. Весной 1946 года на охоте Шолохов встретил человека, который поведал ему свою печальную историю. Шолохова захватил этот рассказ, и он решил: «Напишу рассказ об этом, обязательно напишу». Протатип Андрея солдат-сирота, каких в послевоенные годы было много, он вряд ли бы решил, что его судьба достойна рассказа, что она исключительная. Он и сам не осознает силу своего характера, он по совести делал, потому что иначе не мог. И рассказывает он историю случайному попутчику вот так без прикрас. Он видит в нем родственную душу, человека, который всё поймёт, не с лишнего. «Он, видать, такой же шофёр, как и твой папанька.»

Объяснение: