Мужність і шляхетний лицар „Айвенго“

!

У романі “Айвенго” В. Скотт так писав про лицарів: “Лицарство… воно джерело найчистіших й найшляхетніших прихильностей, опора пригніченим, захист ображеним, оплот проти свавілля володарів! Без нього дворянська честь була б пустим звуком. І свобода

знаходить найкращих покровителів у лицарських списах і мечах!”.

Одним з таких доблесних лицарів і був головний герой роману В. Скотта – Айвенго.

Він був сином англосакського феодала Седріка Роттервудського, який пишався давністю й честю свого старовинного роду. Але через те, що покохав леді Ронену, батько вигнав його з дому. Айвенго довелося пережити багато поневірянь: був він у Палестині, Венеції, Франції, Генуї.

Та все ж настав той день, коли юнак вирішив повернутися на батьківщину.

Неспокійно було в Англії: точилася запекла боротьба між саксами і норманами, королівський престол не могли поділитипринц Джон і король Річард. Айвенго був надзвичайно сміливим, але певний час йому довелося приховувати своє справжнє ім’я, тому й назвався він “Лицар, позбавлений спадку”. Хоробро він бився на турнірі й вибив із сідла відважного лицаря Бріана де Буагільбера.

Впроизведении м.ю. лермонтова "мцыри" главный герой-мцыри, который ещё в раннем возрасте был захвачен в плен и передан, по причине болезни, в монастырь. всё свою жизнь он мечтал о настоящей свободе, связи с природой, а не с людьми, которых он не понимал. в один день ему удалось сбежать, но приключения длились не долго. мне бы хотелось бы о них (дальше идет основная часть)