написать сочинение на тему моё любимое время года

Мне кажется, что зима – это самое прекрасное и сказочное время года. Повсюду много снега, медленно падают неповторимые снежинки, а люди спешат сфотографировать мерцающие огни города. На протяжении трех зимних месяцев жизнь меняется, причём в лучшую сторону.

Конечно, в этот период можно вдоволь накататься на лыжах, санках, коньках. А если всё это делать в компании семьи и друзей, то эти мгновения статут самыми запоминающимися! Зима прекрасна и Новым годом. Улицы и площади надевают разноцветные и яркие костюмы, чтобы радовать каждого человека. Разнообразные выставки, инсталляции, украшения – всё это делает декабрь волшебным и чудесным. В такую пору грех сидеть дома и грустить. Но в то же время, какая зима без домашнего уюта? У многих она ассоциируется с добрыми фильмами, книгами, какао, выпечкой, гирляндами и, конечно же, ёлкой. А 31 декабря каждый дом наполняется радостью. Встречаются самые близкие люди, обмениваются подарками, дарят друг другу улыбки и любовь. Именно в Новый год всё снова чувствуют себя счастливыми.

Объяснение:

Мое любимое время года - зима.

Мне нравится зима, потому что абсолютно везде снег, а также я обожаю играть в снежки и лепить снеговиков. Особенно красиво вечером, когда смотришь в окно: вроде и темно, но эту темноту освещают фонари на улице, которые горят до самого утра.

Еще зимой наступает мой любимый праздник - Новый год. Мне нравится он потому, что я обожаю получать подарки также, как и дарить их. Потому что когда делаешь человеку приятно - самому на душе становится веселее.

В общем, я считаю что зима - самое атмосферное время года, которое только может быть.

P.S писала сама)

Пігмаліон” характеристика Елізи Еліза – це дівчина з сім’ї, яка нічим не відрізняється від інших. Вона має цікаву зовнішність, проте далеко не красномовна мова розвіює ілюзію, безжально розкриваючи всю реальність. Її вчителем був Хіггінс, який посперечався зі своїм другом, що всього через деякий час цю дівчину зі звичайного провінційного містечка вже не можна буде впізнати. Видатний драматург показує три стадії розвитку свідомості Елайзи-Галатеї: безграмотна квіткарка, «майже леді», справжня леді, що може вести гостру дискусію. Елайза змінюється протягом усієї п’єси. Проте основа особистості, темперамент зберігаються. «Розумієте, різниця між леді і квіткаркою полягає не в умінні зі смаком вдягатися чи правильно говорити – цього можна навчитися – і не в тому, як вона поводиться, а в тому, як поводяться з нею інші». У четвертій дії «Пігмаліона» перед нами постає зовсім інша Еліза: упевнена в собі жінка, яка так не поступиться власним щастям. Вона навчилася правильної літературної вимови, гідної поведінки у вищому суспільстві. Завдяки наполегливій праці та своїй красі вона підкорила світ, але дивак науковець Гіггінс ніби не помічає її чарів. Проте вона розуміє, що не є господинею в будинку Гіггінса, що він не цінує її як жінку, завдяки досягнутим нею результатам він виграв парі. Еліза розуміє: з одного боку, вона певною мірою закохалася у свого вчителя, з іншого — не була потрібна йому. У цій ситуації дівчина поводиться як справжня леді, яку образили, висловлюючи професорові весь негатив, що накопичився протягом цього часу в її серці. Стає зрозумілим, що Еліза — дуже сильна особистість, але Гіггінса вона ніколи не переможе. І в цій, здавалось би, безвихідній ситуації дівчина знаходить вихід, який зрештою винагороджує її перемогою над обставинами.

Объяснение: