Хотел бы ты иметь друга такого как Швабрин. Сочинение

Том Сойєр і Гек Фінн — мої улюблені герої з книги Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра». Коли я читаю цю книгу, то мені здається, ніби там пишуть дещо й про мене. Я вчуся непогано, але для мене, так само, як і для Тома, понеділок зранку неприємний. «У понеділок зранку Том Сойєр почував себе дуже нещасним. Так завжди бувало з ним по понеділках, бо цього дня починається тиждень нових страждань у школі». Так справді буває. У п’ятницю не хочеться розлучатися зі школою, а в понеділок важко починати навчання. Але з Томом і Геком усе здається легким. Том навчив мене, як з легкістю робити неприємну справу. Коли він фарбував паркан, усі хлопці наввипередки хотіли хоча б трішечки це спробувати, бо не кожного ж дня «щастить білити паркани».

Гек і Том були добрими і сміливими. Вони нікому не робили зла. Навіть навпаки. їм вдалося до слідству знайти злочинців і покарати їх. Гек був сином алкоголіка і вдягався в лахміття. Батьки не хотіли, щоб їхні діти дружили з Геком. Але Том на це не зважав. У нього була своя думка. І мені це теж сподобалося. Том і Гек — справжні друзі. Мені хотілося б, щоб у мене були такі друзі — веселі, добрі й сміливі.

Объяснение:

Жил олег князь, княжа в киеве,  мир имея ко всем странам.  как-то осенью, вернувшись из похода в греки,  о коне, любимом им когда-то,  вспомнил он, хотя 3 года  с той поры прошло,  когда один кудесник предсказал ему,  что конь его любимый  станет для него причиной смерти.  было ведь, тогда он  вопрошал кудесников с волхвами:   "от чего мне умереть придется? "  и ответ узнав, сказал он:   "никогда я на него не сяду  и его я не увижу боле".  но велел кормить коня и холить,  содержать его в своей конюшне княжей.  а теперь, когда года минули,  вспомнил он коня и предсказанье,  и спросил: "где конь любимый,  я велел блюсти его и холить? "  и старейший конюх отвечает: "умер он"  олег же посмеялся,  укоряя предсказанье волшье:   "всё неправильно глаголят волхвы,  всё то ложь, вот ведь живу я, а конь умер".  и велел седлать коня другого,  говоря: "пойду, увижу его кости".  и пришёл олег в пустое место,  где коня лежали кости голы,  и лежал там белый конский череп.  и сошёл с коня, и посмеялся снова:   "от сего ли лба смерть было взять мне? "  и вступил ногой на конский   но змея из гола лба возникла  и ужалила олега в   и с того он сильно разболелся  а потом и умер вскоре.  и великим плачем плача, люди  понесли и погребли олега  на горе щековице в могиле.  и до сих дней известно это место,  называется олеговой могилой.  было же всего его княженья - 30 лет,  да вот ещё 3 года..тут совсем немного : )