Порівняльна характеристика Айвенго і Робін Гуда.
Зробіть, хто може.
Если будет всё правильно дам лучший ответ. Только не пишите ерунду и спам.

Порівняльна характеристика Айвенго і Річарда Левове Серце

У романі В. Скотта яскраво і різносторонньо змальовані образи благородних і відважних лицарів – Айвенго та Річарда Левове Серце. Обидва вони – доблесні воїни з гарячими серцями, завжди готові виступити на захист справедливості незалежно від того, хто потрапив у біду – бідний чи багатий, знатний дворянин чи безславний раб. Образ Короля Річарда у зображенні письменника дещо ідеалізований.

Чорний Лицар, як його називають, очолює атаку на замок Фрон де Бефа. Його безстрашність і бойовий досвід викликають захоплення і повагу в усіх,

хто ігає за ним у бою. За його наказом споруджують плавучий міст, по якому воїни перебираються через рів і захоплюють фортецю.

Король на руках виносить з палаючого замку Айвенго, рятує Ровену і Седрика, він же примирює Айвенго з батьком.

Річарду Левове Серце притаманні веселість, життєрадісність, великодушність, вірність у дружбі. Він воліє бути краще мандрівним лицарем, ніж королем, тому оточуючим інколи доводиться нагадувати йому про обов’язок і відповідальність перед країною.

Айвенго – справжній лицар. Через любов і відданість прекрасній дамі він позбавлений спадку і змушений мандрувати, завойовуючи собі багатство і славу мечем та списом. Він перемагає на турнірі, хоча це йому ледь не коштувало життя, обирає королевою дня Ровену, наживши тим собі багато ворогів.

Він відданий королю, підтримує його, хоче бачити свою країну без усобиць і війн.

Отже, в образах Айвенго та Річарда є багато спільного. Але, на мій погляд, Айвенго більш поетичний, романтичний. Він же і розсудливіший, далекоглядніший у політиці, розуміє, що Англії потрібен король – не хоробрий мандрівний лицар, а сильна людина, яка змогла б подолати усобиці, об’єднати країну і відновити хоч якусь соціальну справедливість.

Объяснение:

Праздник, который дети на Руси любили больше всех остальных — это Масленица. Современному ребёнку ближе уже другие праздники, но всегда можно добавить ещё один. А если объяснить детям, как именно принято отмечать Масленицу в России, то у вас появится возможность отлично провести время вместе, и заодно познакомиться с исконно русскими традициями. У большинства современных россиян старинный праздник ассоциируется только со сжиганием чучела, но празднование масленицы можно отлично разнообразить: нескучными подарками, конкурсами, играми, костюмами и поделками.

Первый день (понедельник) — Встреча. День первого блина: в понедельник выпекают первый блин и отдают его беднякам или просто оставляют на подоконнике. А ещё женщины на Руси в день Встречи учили дочек печь блины — эту традицию можно соблюсти и в современных условиях.

Второй день (вторник) — Заигрыши. День, когда молодые люди присматривались друг к другу, выбирая подходящую пару. Парни и девушки определялись с будущей парой, вместе катаясь с горок и устраивая общие праздничные обеды.

Третий день (среда) — Лакомка. Тот самый день, от которого пошло крылатое выражение «к тёще на блины». В среду зятья шли угощаться к тёщам, и считалось, что чем богаче тёща накрыла стол — тем лучше она относится к супругу дочери.

Четвёртый день (четверг) — Разгул. Полностью оправдывающий свое название день — на Разгул на Руси веселились и взрослые, и дети: катались в упряжках на санях, водили хороводы, играли в снежки и захватывали снежные городки.

Пятый день (пятница) — Тёщины вечерки. Тёщи наносили ответный визит зятьям, обязанностью принимающей стороны было угостить тёщу и других гостей, которых она пожелает пригласить. Традиция служила и может продолжать служить укреплению отношений между двумя семьями.

Шестой день (суббота) — Золовкины посиделки. Сёстры мужа приходили в гости к снохе, которая должна была напечь для девушек блинов. С пустыми руками приходить в этот день считалось неприличным — золовки дарили семье брата хороший подарок.

Седьмой день (воскресенье) — Проводы. В последний день Масленицы принято просить прощения у близких и поминать ушедших. Но и гулянья ещё продолжаются: с хороводами, танцами и катанием на санках. Последний символ прощания с Масленицей — сожжение чучела — приходится на седьмой день Масленичной недели.