Житя селян в середньовіччі

Господарство селянина за своїм характером було натуральним, тобто все необхідне для життя вироблялося на місці: від продуктів харчування до ремісничих виробів. Тільки по деякі товари, зокрема по сіль чи залізо, доводилося вирушати до місць, де вони вироблялись, і там обмінювати їх на продукти своєї праці. Гроші у селян були рідкістю. Крім того, селянин був і особисто залежним: сеньйор судив його своїм судом. Але на середньовічному Заході він все ж таки не був безправним і виключеним із системи права. Якщо селянин справно виконував повинності, сеньйор не міг відмовити йому у користуванні земельною ділянкою, на якій працювали його пращури.Усі ці обмеження свободи протягом тривалого часу не сприймалися селянами як надто обтяжливі. Розміри повинностей та оброку, що не змінювалися століттями, були могутньою регуляційною силою середньовіччя, з якою рахувалися всі. Будь-які відхилення від традицій призводили до прояву невдоволення або до виступів селян.

Ну вроде так 1)несмотря на поражение революции, трудящиеся классы приобрели определенные и политические завоевания. рабочему классу удалось добиться сокращения продолжительности рабочего дня до 9-10 часов, повышения заработной платы, снижения тарифов. была введена система коллективных договоров рабочих с предпринимателями, регламентирован порядок организации работы и отдыха. крестьяне добились отмены выкупных платежей. начатая п. а. столыпиным аграрная реформа разрешала крестьянам выход из общины с правом передачи земли в личную собственность. 2)важнейшим политическим итогом 1905 г. стало создание в россии первого представительного законодательного учреждения — государственной думы. государственная дума просуществовала около 12 лет, вплоть до падения самодержавия и имела четыре созыва. 3)после революции 1905-1907 гг. в россии сложился целый спектр политических партий, которые отражали интересы самых различных социальных групп. характерной чертой было создание множества партий, которые часто мало отличались друг от друга и быстро распадались. в 1906 г. в стране существовало до 50 партий, в 1917 г. — более 70, а всего с конца xix в. и до окончания гражданской войны (1920) — около 90 (спирин л. м. крушение помещичьих и буржуазных партий в россии. м. , 1977. с. 32). революция к возникновению советов, широкому развитию профсоюзного движения, кооперативных, страховых, культурно-просветительных обществ, был создан всероссийский крестьянский союз. революция 1905-1907 гг. не решила основных проблем политического и социально- развития россии. после третьеиюньского переворота 1907 г. в россии наступает период реакции во всех сферах развития общества. в условиях наступившей реакции ограниченность демократизации, нерешенность важнейших социально- проблем, связанных с уровнем жизни основной массы населения, не оставляли иного выхода, кроме попыток их решения революционным путе