5 класс с объеснением

1)примерно 5212

2)примерно 15000 км

3)4,548 км

4)протяженность Средиземного моря больше на 950 километров

літосферні плити знаходяться у постійному русі, пересуваючись по шару астеносфери  від зон розтягу (серединно-океанічні хребти) до зон стиску (зони беньофа, зони всмоктування). тут літосферні плити зіштовхуються між собою, насуваються або підсуваються під  континент. крім того, вони можуть зміщуватися одна відносно одної вздовж трансформних  розломів.

оскільки межами літосферних плит є дуже глибокі розломи, які доходять до астеносфери, то краї плит вирізняються значною рухомістю. саме тут найчастіше при пересуванні однієї плити відносно іншої виникають землетруси, а по розломах підіймається до поверхні розплавлена речовина астеносфери, тобто вивергаються вулкани.  ці рухомі частини літосфери називають поясами складчастості. в рельєфі, тобто на поверхні планети, вони виражені горами. тому, як правило там на суходолі, де знаходяться великі гірські системи, активно вивергаються вулкани та часті землетруси знаходяться краї літосферних плит. на дні океану межі плит проходять по серединно-океанічних хребтах або по глибоководних жолобах, які також вирізняються підвищеною рухливістю.в середині літосферних плит навпаки не відчуваються сильні землетруси та немає вивержень вулканів. це відносно стійкі ділянки літосфери – платформи (з франц. – плоска форма). в рельєфі вони відпові рівнинам.

вчені виділяють 9 великих літосферних плит і близько 20 малих ( межі плит далеко не завжди спі з узбережжями материків та океанів. серед великих плит розрізняють 6 материкових і 3 океанічних. материкові плити займають не лише самі материки, але й прилеглі до них частини океанів. під ними існує земна кора, як материкового, так і океанічного типів. великими материковими плитами є африканська, індо-австралійська, антарктична, південноамериканська, північноамериканська та євразійська. власні великі океанічні літосферні плити має лише тихий океан. тут виділяють такі плити: тихоокеанська, наска та кокос. під ними присутня лише тонка земна кора океанічного типу. інші океани лежать на сусідніх материкових літосферних плитах. 

оскільки межами літосферних плит є дуже глибокі розломи, які доходять до астеносфери, то краї плит вирізняються значною рухомістю. саме тут найчастіше при пересуванні однієї плити відносно іншої виникають землетруси, а по розломах підіймається до поверхні розплавлена речовина астеносфери, тобто вивергаються вулкани.  ці рухомі частини літосфери називають поясами складчастості. в рельєфі, тобто на поверхні планети, вони виражені горами. тому, як правило там на суходолі, де знаходяться великі гірські системи, активно вивергаються вулкани та часті землетруси знаходяться краї літосферних плит. на дні океану межі плит проходять по серединно-океанічних хребтах або по глибоководних жолобах, які також вирізняються підвищеною рухливістю.в середині літосферних плит навпаки не відчуваються сильні землетруси та немає вивержень вулканів. це відносно стійкі ділянки літосфери – платформи (з франц. – плоска форма). в рельєфі вони відпові рівнинам.

вчені виділяють 9 великих літосферних плит і близько 20 малих ( межі плит далеко не завжди спі з узбережжями материків та океанів. серед великих плит розрізняють 6 материкових і 3 океанічних. материкові плити займають не лише самі материки, але й прилеглі до них частини океанів. під ними існує земна кора, як материкового, так і океанічного типів. великими материковими плитами є африканська, індо-австралійська, антарктична, південноамериканська, північноамериканська та євразійська. власні великі океанічні літосферні плити має лише тихий океан. тут виділяють такі плити: тихоокеанська, наска та кокос. під ними присутня лише тонка земна кора океанічного типу. інші океани лежать на сусідніх материкових літосферних плитах.