Твір веліч науки і знань людяність і безкорисністьвідважних мадрівників пятнацятирічний капітан

Відповідь:

1878 року французький письменник Жуль Верн видав чудовий роман — "П'ятнадцятирічний капітан". Слід зазначити, що це по суті науковий роман, бо напружений та цікавий сюжет тісно переплітається із науковими знаннями.

Перед читачем постає образ вченого. Жуль Верн вірив у те, що наукові винаходи до людям жити комфортно, цікаво та щасливо. До речі, герої роману певною мірою також є вченими. Приміром, кузен Бенедикт. На перший погляд, вій звичайний чоловік, можливо, навіть трохи дивний. Все його життя було присвячене лише одній-єдиній справі — ентомології науці про комах. Він годинами міг роздивлятися свої дорогоцінні колекції жуків та метеликів. Якби спитати в кузена Бенедикта про яку-небудь комаху, він одразу б докладно розповів про неї, так добре він розумівся на біології.

А юний капітан Дік Сенд? Узяти на себе відповідальність за життя людей! Для цього треба бути витривалим, надзвичайно кмітливим і мужнім. Дік Сенд досконало знав географію, що й дало йому змогу вести "Пілігрим". Ті знання врятували Діка та його команду від небезпеки. Проте є ще одна річ, без якої не обійтись жодному капітанові. Вона, в свою чергу, складається із двох дисциплін — вищої математики та навігації. Звичайно ж, треба постійно вести доволі складні розрахунки, щоб часом не збитися з курсу. Це вже наука, що посідає особливе місце в житті людини.

Особисто для мене знання — річ дуже важлива й потрібна. Я вважаю, що за відсутності певних умінь та навичок людина не зможе прожити повноцінне життя, розкрити себе. Особистість має постійно розвиватися і не зупинятися на досягнутому. Саме наука сприяє розвиткові інтелекту, мислення. Вона удосконалює життя людини. Мені подобається вчитися в школі, дізнаватися про щось нове. Крім того, я займаюсь самоосвітою, багато читаю. Мені це дуже цікаво, до того ж я впевнена в тому, що знання неодмінно знадобляться мені в майбутньому.

Дивіться також:

Пояснення:

Самсон вырин – главный герой повести а. с. пушкина. по должности он – станционный смотритель, а значит, «сущий мученик четырнадцатого класса, огражденный своим чином токмо от побоев, и то не всегда» .  неказисто и небогато его жилище, украшенное лишь картинками с изображением блудного сына. единственной настоящей драгоценностью была его четырнадцатилетняя дочь дуня. в начале повести самсон вырин – это «человек лет пятидесяти» , «свежий и бодрый» , одетый в «длинный зеленый сертук с тремя медалями на полинялых лентах» . с дуней превратит «бодрого мужчину в хилого старика» . и мы увидим его «седину» , «глубокие морщины» , «сгорбленную спину» .  станционный смотритель был человеком мирным, услужливым, скромным. он с почтением и добродушием относился к своим постояльцам.  проживший жизнь в бедности, привыкший к оскорблениям и унижениям богатых проезжающих, самсон вырин всегда надеялся только на себя. он понимал, что и поддержки ему ждать неоткуда.  автор показывает, как неловко чувствует себя смотритель в городе среди незнакомых людей и богатых домов. но в душе этого маленького, робкого человека есть место сильным чувствам. он горячо любит свою дочь, готов ради нее на все. он с негодованием выбрасывает деньги, подсунутые ему минским.  вернувшись в пустой осиротевший дом, самсон вырин остался один. он проливал слезы о потерянной дочери. не для своих внуков, а для чужих вырезал он дудочки. с чужими детьми он возился и угощал орешками.  умер он в одиночестве.  автор сочувствует своему герою, но осуждает ограниченность его мыслей. ведь смотритель не способен даже надеяться на лучшее! пушкин дает понять читателям, что эта ограниченность определена условиями жизни героя. человек, привыкший к брани и притеснениям, считающий себя низшим существом, может мыслить только о плохом. писатель учит нас внимательнее относиться к окружающим, ценить и уважать их мысли и чувства, а не должности, которые они занимают.