Твір-мініатюра чи потрібно романтична спадщина площинами

Історію рідної країни та її романтичну спадщину треба знати і вивчати, бо без цих знань неможливо творити сучасне і майбутнє своєї батьківщини, неможливо робити це, не повторюючи помилок своїх попередників. Також не можливо формувати сучасне суспільство і його моральні цінності, наповнювати людські душі почуттям прекрасного та вірним розумінням доброго та поганого. Незважаючи на те, що історія українського народу була в усі часи занадто кривавою, саме романтична складова національної культури і літератури допомагає побачити все прекрасне, що зберегли для своїх нащадків видатні митці минулого.
Душа наших співвітчизників виснажилася за довгі століття змагання за право існування, за право вільного життя. Завдяки романтиці, присутній у творах більшості українських письменників, у творах художників і композиторів, нашим сучасникам вдалося не втратити дух щирості і доброти, дух життя, а не байдужого існування. Природна потреба людини заглянути в глибину нашого минулого диктується необхідністю збагнути те, що відбувалося у стародавні часи, збагнути сенс життя свого народу, знайти в цьому житті надихаючі і живі цінності, створені нашими предками. Бо надбання нашого народу – це не просто нагромадження фактів історії, які достатньо складно зрозуміти звичайній людині, це романтика боротьби за свій добробут і за своє щастя.
Це та життєстверджуюча святиня, до якої ми знову і знову звертаємося перед тим, як вирушати у чергову путь нових соціальних перетворень. Романтична спадщина минулого нам дуже потрібна, бо це прорахунки і досягнення наших предків, які завжди були і назавжди залишаться підмурком культурного та духовного розвитку українського народу.

Катерина выросла в доме небогатого купца, там возмужала духовно и морально. катерина была незаурядной личностью, и в чертах ее лица была какая-то необычайная прелесть. вся она «дышала» , истинно народной красотой; вот как говорит о ней борис: «какая-то у ней на лице улыбка ангельская, а от лица-то как будто светится» . до своего замужества катерина «жила, ни об чем не тужила, точно птичка на воле» , занималась чем хотела и когда хотела, никто и никогда не заставлял ее и не принуждал делать то, что ей, катерине, не хотелось. ее духовный мир был богат и многообразен. катерина была поэтической натурой с богатым воображением. в ее разговорах мы слышим народную мудрость и народные высказывания. ее душа стремилась к полету; , «отчего люди не летают как птицы? мне иногда кажется, что я птица. когда стоишь на горе, так тебя и тянет лететь. вот так бы разбежалась, подняла руки и полетела» . после замужества резко изменилась жизнь катерины. в доме кабановых катерина была одна, ее мир, ее душу ник то не то не мог понять, это одиночество было первым, шагом к трагедии. резко изменилось и отношение к героине. дом кабановых придерживался таких же порядков и обычаев, как родительский дом катерины, но здесь «все как будто из-под неволи» . жестокие порядки кабанихи притупили в катерине стремление к возвышенному, с этих пор душа героини падала в бездну.