ІІ. Порівняльна характеристика представників різних лицарських орденів: Айвенго і Б. де Буагільбера: 1. Вірне служіння Сюзеренові 2. Ставлення до лицарської честі 3. Мистецтво володіння зброєю 4. Ставлення до жінки 5. Ставлення до тих, які потребують до 6. Ставлення до інтересів країни

Айвенго описаний автором як майже iдеальний романтичний герой, уособлення усіх чеснот лицарства. Айвенго – благородний молодий лицар, син саксонського дворянина Седріка Сакса. Брав участь у III хрестового поході, є сподвижником другом короля Річарда Левове Серце. Айвенго дуже вірний – і своєму коханню (не погодився зрадити свою любов, за що батько його вигнав і позбавив спадщини), і королю (Айвенго, вступивши до його війська, віддано служив йому). Навіть у важких ситуаціях, Айвенго не зраджує короля, кохану, друзів.

Образ Бріана де Буагільбера у романі дуже яскравий і набагато складніший за образ Айвенго. Образ Буагільбера дуже суперечливий, тому герой вийшов  яскравим і живим. Хоча храмовник Буагільбера є негативним персонажем твору, у нього є не тільки негативні риси.

Буагільбер – сувора, тверда людина, часто буває і грубим, і жорстоким. Потім, коли  закохується в Ревеку, він розкривається як дуже пристрасна людина. У його душі іде запекла внутрiшня боротьба. Бріан де Буагільбера готовий заради своєï пристрастi вiдмовитися вiд свого iменi, титулу, знеславити себе. Під час турнiру, на якому вирiшується, чи буде жити Ревека, вiн вмирає вiд переживань.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/porivnyalna-harakteristika-ayvengo-i-brian-de-buagilbera

мёртвые душимёртвые души. 1.  несуществующие, придуманные люди для каких-либо махинаций, личных выгод.  мне как-то пришло в голову: вот гоголь выдумал чичикова, который ездит и скупает «мёртвые души», и так не выдумать ли мне молодого человека, который поехал на поиски любовных приключений?   (бунин. поэт — сын века).  трудилась бухгалтер не по зарплате. и с каждым днём работы у неё становилось всё больше. она делала приписки в отчётности, создавая «показатели»; выписывала  деньги на «мёртвых душ»; оплачивала шабашникам те работы, которые они не выполняли  (з. александрова. под маской «леди»).  2.  презр. люди, не приносящие никакой пользы обществу.  ещё не подсчитано точно, сколько у нас теперь алкоголиков и пьяниц, но можно сказать, не боясь преувеличения, что исчисляются они уже миллионами. эти «мёртвые души» безмерно вредят и нашей , и нашей морали  (р. армеев. быть или… пить?   — вот в чём вопрос).  подписка пошла в гору. нажим . но до плановой цифры всё ещё было далеко. тогда лукашин опять стал доказывать, что добрая треть этой суммы падает на мёртвых душ, на тех, кто только на бумаге числится в колхозе  (ф. абрамов. две зимы и три лета). — первоначальным источником является поэма н. в. гоголя «мёртвые души».