Розповідь на тему "Українці у Кримській війні(1853-1856рр.)?

Кримська війна 1853–1856 рр. була одним з наймасштабніших збройних конфліктів ХІХ ст., який значною мірою визначив майбутню долю Європи. Грандіозними були як склад держав-супротивниць (Російська імперія з одного боку, коаліція Британської, Французької, Османської імперій і Сардинського королівства – з другого боку), так і географія воєнних дій (від Кавказу і Криму до Балтійського і Баренцового морів). Датою початку війни офіційно вважається 4 (16) жовтня 1853 р., тобто, день оголошення Туреччиною війни Росії. Цьому передували довготривалі міжнародні суперечки, пов’язані, зокрема, із визначенням сфер впливу на Балканах. Російська імперія неодноразово підкреслювала своє бажання захищати права християнських народів, що перебували під владою Османської імперії. Великобританія, намагаючись залучити нових союзників, висунула проект поділу Російської імперії, що являла значну небезпеку для держав-сусідів. Проте основною метою усіх держав-учасниць війни було пріоритетне користування морськими торговельними шляхами.

Хоча Кримська війна і мала трагічні наслідки для Російської імперії, яка вступила у неї технічно й матеріально непідготовленою, але вона стала часом прояву народного героїзму, який досягнув свого піку під час оборони Севастополя 1854–1855 рр. Ця війна також стала причиною для перегляду усіма державами-учасницями своїх економічних й організаційних недоліків як в армії, так і у цивільному житті.

Фонди ЦДІАК України містять значну кількість офіційних і приватних документів, що відображають події Кримської війни. На виставці представлено деякі з них. Документи поділено на три блоки.

1. Хід війни. Тут представлено документи про воєнні події, реакцією на них населення тощо.

2. Вшанування учасників війни. Обходини пам’ятних дат. Спогади. Блок включає документи, присвячені увічненню пам’яті героїв Кримської війни, матеріальному забезпеченню та нагородженню її учасників тощо.

3. Майнові документи родини Нахімових. У блоці подано відомості про належність маєтків у Слобідсько-Українській губ. предкам П. С. Нахімова, видатного флотоводця, героя Кримської війни й оборони Севастополя.

Представлені на виставці документи ілюструють події на фронті й у тилу; діяльність військових і цивільних осіб. Для інтелігентних представників європейського суспільства ХІХ ст. характерним було постійне аналізування навколишнього світу, подій, що відбувалися на міжнародній арені. Цей аналіз нерідко виливався в епістолярні, щоденникові, або публіцистичні твори, які нині викликають великий інтерес. Характерним у цьому плані є журнал воєнних дій Кримської війни, який знаходиться у документальному зібранні, сформованому в результаті діяльності генерала коменданта Київської фортеці, голови Київського військово-польового суду, генерала від артилерії, військового історіографа Г. В. Новицького. Як додаток до журналу включено план Синопської битви 18 (30) листопада 1853 р. Великий інтерес становлять спогади генерала Д. І. Святополка-Мирського, що містяться у його особовому фонді. На виставці представлено фрагмент з описанням битві на Чорній річці 4 (16) серпня 1855 р.

Усі повідомлення головнокомандувача Південної армії М. Д. Горчакова про хід бойових дій проходили через канцелярію київського, подільського і волинського генерал-губернатора у зв’язку з відсутністю прямого телеграфного зв’язку між Севастополем і Санкт-Петербургом. Таким чином, під час війни відбувалося постійне листування між командуванням заблокованого з моря Севастополя та київським, подільським і волинським генерал-губернатором І. І. Васильчиковим. Серед цих документів знаходиться телеграма з повідомленням про загибель контр-адмірала В. І. Істоміна, що експонується на виставці.

Кримська війна дала поштовх до спалаху жіночого патріотизму, поклавши початок існуванню інституту сестер милосердя, як молодшого медичного персоналу. У цьому контексті викликають зацікавленість документи про спробу монахинь київського Флорівського монастиря відправитись на фронт для роботи у шпиталях.

Цікавими є також документи, про вшанування учасників війни та увічнення пам’яті загиблих.

Вітчизняного дослідника приваблять документи XVIII ст. про маєтки родини Нахімових, що свідчать про українське коріння П. С. Нахімова.

ответ:У середині XIX ст. Україна знову була втягнута у військовий конфлікт Російської імперії з Туреччиною, Францією та Англією. Очікуючи імперські плани поширити свій вплив на Балкани, заволодіти Босфор і Дарданелли, Росія, внаслідок цієї війни, втратила право на власний флот і військові бази на Чорному морі. Вона змушена була здати противнику і вщент зруйнований Севастополь-Головну військову базу Чорноморського флоту, а також віддати Туреччині Південну Бессарабію, заселену українцями.

Як і в попередніх війнах, українці проливали піт і кров за чужі імперські інтереси Росії. Десятки тисяч молодих чоловіків рекрутованими в армію і флоту. У складі українського, Полтавського, Чернігівського, Житомирського, Подільського, Галицького полків і флотських екіпажів вони захищали Севастополь. У військових діях взяли участь і тисячі добровольців в ополченців.

На Україні були також покладений головний тягар постачання армії і флоту. Переважно в її мешканців реквізовували (відбирали) або закуповували за безцінь продовольство та фураж для армії. Багато шкоди завдали українській і російські резервні війська, що йшли на Кримську війну через Україну.

Україна в Кримській війні 1853-1856 рр

Українська військова промисловість забезпечувала більшість військових припасів для потреб діючої армії.

Объяснение:

В конце XVII века во главе Российского государства встал молодой, активный и амбициозный правитель - Петр I. Главной задачей внешней политики страны считал он выход к незамерзающим морям. Через него можно было не только вести более активную торговлю с другими странами, но и налаживать с ними культурные связи. В связи с этим другими задачами внешней политики России можно назвать борьбу с Турцией и Крымом, а также со Швецией.

Объяснение: